Відразу дві донечки й синочка приніс святий Миколай подружжю Бучовських з Тернопільщини

Трійню на свята! Минулої п’ятниці, 16 грудня, Наталя Бучовська із с. Лосяч Борщівського району народила трійню — дві красуньки-донечки та козака-синочка, пише «Нова Тернопільська».

— Цікаво, що дівчатка більше схожі на матусю, — усміхається  заступник головного лікаря з медичної частини Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати й дитина» Валентина Якимчук, — а хлопчик — на татка. Так у переддень свята Миколая Наталя зробила собі й своїй родині величезний подарунок. Це справді Божий дарунок, адже жінка завагітніла трійнею самостійно — рідкісний випадок. У нашому перинатальному центрі народжуються трійні приблизно двічі-тричі на рік, але у більшості випадків це вагітність із застосуванням репродуктивних технологій, тобто після ЕКО-запліднення. Природні винятки бувають надзвичайно рідко.

Молодій багатодітній матусі 23 роки, її чоловікові Роману — 25. Торік навесні вони побралися. Згодом Роман подався на сезонні заробітки до Польщі, та коли дізнався, що його кохана дружина чекає аж троє діток, відразу примчав до неї.

— Коли я прийшла на перше УДЗ-обстеження і почула від лікарки, що в мене трійня, то була шокована, — пригадує Наталя. — Чоловік, який на той момент був за кордоном, спочатку навіть не повірив у це! — сміється вона. — Для усієї нашої родини це була несподівана, але, звичайно, радісна звістка.

Наталя зауважує, що ні в її родині, ні в родині чоловіка трійні ніхто не народжував, але двійня була — у її бабусі.

На щастя, вагітність тривала добре, без жодних проблем. Втім, останніх півтора місяця жінка перебувала під наглядом лікарів.

— У таких випадках вагітність може проходити із деякими ускладненнями, — пояснює Валентина Якимчук, —  із загрозою переривання та загрозою передчасних пологів. Тож з 30-го тижня вагітності Наталя перебувала під спостереженням лікарів у нашому перинатальному центрі, завдяки чому ускладнення вдалося оминути і внаслідок кесаревого розтину народилися здорові дітки: хлопчик вагою 2,700 кг й зростом 46 см, та дівчатка відповідно — 2,000 кг 45 см і 2,300 кг і 46 см.

Наталя усвідомлює, що разом з потрійною радістю її та чоловіка тепер чекають також потрійні клопоти — і матеріальні, і моральні, проте впевнена, що вони зможуть з усім гідно впоратися. Нині щаслива матуся перебуває в одній палаті з малюками, а Роман та уся родина не можуть дочекатися, коли ж їх нарешті випишуть додому. Імена для діток уже підібрали — Матвійко, Єва та Павлинка.


Повернутися
24.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...