ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №96
У чому різниця між Дідом Морозом та Миколаєм? Перший приносить подарунки усім, тоді як другий-лише тим, хто цього заслужив… І хоча дорослі не вірять у жодного із двох вищеописаних персонажів, вже ж любов до подарунків притаманна не лише дітям.
От тільки більшість із нас ставиться до своєї держави як до діда Мороза, вимагаючи подарунків бо «за так», а мали б-як до Миколая, в якого презента ще слід заслужити гарною поведінкою, причому упродовж усього року… Сенредньостатистичному українцю держава завжди винна: безкоштовну освіту та медицину, високу стипендію, хорошу роботу, європейські дороги та зарплати… Тим часом ми забуваємо, що держава - це не древнє міфічне божество достатку. Це сервіс, який придумали люди, щоб зняти з себе частину повсякденних турбот. Сервіс платний: ми платимо державі податки, аби за них вона навчали педагогів та медиків, виплачувала зарплати та стипендії, створювала робочі місця і латала дороги… І сума реалізації того, що ми вимагаємо від держави, повинна відповідати сумі зібраного від нас. Натомість саме та соціальна категорія, яка найголосніше кричить державі «дай», отримує зарплату в конвертах, з якої платить мінімум податків, оформляє липову субсидію і в гонитві за наживою возить контрабанду-рубає ліс-копає янтар-викручується як може… Бо держава не дала. Або як дала, то замало… І взагалі, вона-держава-нам винна…
Ми забуваємо, що слово «дай» не працює у стосунках з державою, бо вона-це ми. І це не пафос, а проста математика. І коли ми це нарешті усвідомимо, епоха «різок під подушкою» для нас закінчиться…
← Повернутися
