Анекдоти №96

Дружина:

— Про що це ти з сусідкою говорив?

Чоловік:

— Про погоду.

Дружина:

— Слухай, синоптику. Якщо ще раз із нею поруч побачу — випадеш в осад, без штормового попередження!

 * * *

— Сусіде! Мені сказали, що ти до моєї дружини ходиш? Мені це не подобається!

— Ви з дружиною розберіться — їй подобається, тобі не подобається.

 * * *

Щасливим називається такий шлюб, у якому одна половина хропе, а інша не чує.

 * * *

Мовчазна жінка — це бомба уповільненої дії. Невідомо, коли вибухне і якою буде потужність вибуху.

  * * *

 Дівчина і хлопець збираються жити разом і обговорюють можливі побутові проблеми. Дівчина каже:

— Я готуватиму і прибиратиму. А ти що робитимеш?

— Я питиму пиво і їстиму м’ясо.

— А з корисного? — допитується дівчина.

— А з корисного — овочі.

* * *

Помер старий єврей за грою в покер. Решта гравців зібралися і думають, як повідомити дружині. Вибрали Ізю як найделікатнiшого. Ізя приходить до будинку померлого і стукає у двері. Відкриває дружина покійного.

— Здрастуйте, Софочко!

— Здрастуй, Ізю!

— Софочко, ваш Мойша всю ніч грав у карти і програв великі гроші.

— Та щоб він здох!

— Таки вже.

**

— Я їм нерозчинний цукор. Невже я через це товста?
— А де ти такий цукор береш?
— Так звичайний, просто він у згущеному молоці не розчиняється.

**

Найкращий захист — це напад, тому замість «Пояснювальна» завжди пишiть «Доповідна».

***

Із розмови на Привозі:

— Кава — чорна смерть, м’ясо — жирна смерть, цукор — біла смерть. Скрiзь одна смерть. Кажуть, що корисно тільки голодування!

— І після цього ви ще стверджуватимете, що в нашій країні не дбають про людей!
 

* * *

«Який букет, який післясмак! Урожай 2015 року. Мій улюблений!» — сказав Петро, допиваючи розсіл iз банки з помідорами.
 

* * *

 — Я їм нерозчинний цукор. Невже я через це товста?

— А де ти такий цукор береш?

— Так звичайний, просто він у згущеному молоці не розчиняється.
 

* * *
  Маленьке місто — це коли особисто знаєш людей, яким адресовано написи на стінах, парканах і гаражах.
 

* * *

Чоловік дзвонить додому:

— Люба, я сьогодні не прийду додому, ми в Маріка в карти граємо.

Дружина, посміхнувшись, тихенько каже:

— Маріку, ти чув? Він у тебе в карти грає.

І тут Марік почав швидко збиратися додому.

— Ти ж сказав дружині, що у відрядженні.

— Я у відрядженні, але я знаю з ким він грає в карти!

**

Поки стояв у черзі до психіатра по довідку, що не перебуваю на обліку, до того розпсихувався, що поставили на облік

***

Старий єврей:
— Уперше я одружився в Києві — невдало. Вдруге я одружився в Одесі — теж невдало. А втретє я одружився в Харкові — дуже вдало. Тепер завжди одружуватимуся в Харкові.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…