Анекдоти №96

Дружина:

— Про що це ти з сусідкою говорив?

Чоловік:

— Про погоду.

Дружина:

— Слухай, синоптику. Якщо ще раз із нею поруч побачу — випадеш в осад, без штормового попередження!

 * * *

— Сусіде! Мені сказали, що ти до моєї дружини ходиш? Мені це не подобається!

— Ви з дружиною розберіться — їй подобається, тобі не подобається.

 * * *

Щасливим називається такий шлюб, у якому одна половина хропе, а інша не чує.

 * * *

Мовчазна жінка — це бомба уповільненої дії. Невідомо, коли вибухне і якою буде потужність вибуху.

  * * *

 Дівчина і хлопець збираються жити разом і обговорюють можливі побутові проблеми. Дівчина каже:

— Я готуватиму і прибиратиму. А ти що робитимеш?

— Я питиму пиво і їстиму м’ясо.

— А з корисного? — допитується дівчина.

— А з корисного — овочі.

* * *

Помер старий єврей за грою в покер. Решта гравців зібралися і думають, як повідомити дружині. Вибрали Ізю як найделікатнiшого. Ізя приходить до будинку померлого і стукає у двері. Відкриває дружина покійного.

— Здрастуйте, Софочко!

— Здрастуй, Ізю!

— Софочко, ваш Мойша всю ніч грав у карти і програв великі гроші.

— Та щоб він здох!

— Таки вже.

**

— Я їм нерозчинний цукор. Невже я через це товста?
— А де ти такий цукор береш?
— Так звичайний, просто він у згущеному молоці не розчиняється.

**

Найкращий захист — це напад, тому замість «Пояснювальна» завжди пишiть «Доповідна».

***

Із розмови на Привозі:

— Кава — чорна смерть, м’ясо — жирна смерть, цукор — біла смерть. Скрiзь одна смерть. Кажуть, що корисно тільки голодування!

— І після цього ви ще стверджуватимете, що в нашій країні не дбають про людей!
 

* * *

«Який букет, який післясмак! Урожай 2015 року. Мій улюблений!» — сказав Петро, допиваючи розсіл iз банки з помідорами.
 

* * *

 — Я їм нерозчинний цукор. Невже я через це товста?

— А де ти такий цукор береш?

— Так звичайний, просто він у згущеному молоці не розчиняється.
 

* * *
  Маленьке місто — це коли особисто знаєш людей, яким адресовано написи на стінах, парканах і гаражах.
 

* * *

Чоловік дзвонить додому:

— Люба, я сьогодні не прийду додому, ми в Маріка в карти граємо.

Дружина, посміхнувшись, тихенько каже:

— Маріку, ти чув? Він у тебе в карти грає.

І тут Марік почав швидко збиратися додому.

— Ти ж сказав дружині, що у відрядженні.

— Я у відрядженні, але я знаю з ким він грає в карти!

**

Поки стояв у черзі до психіатра по довідку, що не перебуваю на обліку, до того розпсихувався, що поставили на облік

***

Старий єврей:
— Уперше я одружився в Києві — невдало. Вдруге я одружився в Одесі — теж невдало. А втретє я одружився в Харкові — дуже вдало. Тепер завжди одружуватимуся в Харкові.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...