Той, хто оживляє казки

Недаремно-таки тернопільський художник (а також  дизайнер, карикатурист, графік та ілюстратор) Олег Кіналь назвав виставку своїх робіт «Дорога в дитинство. Новорічний подарунок для дітей та дорослих». Кращого подарунку для усіх любителів казки годі було й придумати:  перед численними відвідувачами «Бункермузу» ожили Франковий Фарбований Лис, Нестайкові хулігани з «Країни сонячних зайчиків», Барон Мюнгаузен, Котигорошко, Маленький Мук, Рікі-Тікі-Таві, гоголівський Вакула та багато-багато інших…  Загалом це близько 20 ілюстрацій обкладинок до творів світової класики та сучасних авторів: «Аліса в задзеркаллі» Льюїса Керола, «Пригоди Барона Мюнхгаузена» Распе Рудольфа, «Рікі-тікі- таві» Кіплінга, «Пригоди Цибуліно» Джанні Родарі, та «родзинка виставки» — широкоформатні полотна до казки Івана  Франка «Фарбований лис»…  «І це лише невеличка частина робіт художника, — зазначив на відкритті виставки керівник Мистецького об’єднання «Коза», ресторатор, організатор культурних подій Тернополяресторатор Олег Макогін. — Хоча художник уже багато років малює для дітей, але такої виставки ще не робив.

— Ми довго спостерігали, як діти сприймають художні ілюстрації, – ділиться враженнями художник, – і зрозуміли, що їм не можна давати спотворені зображення тварин: лис у джинсах, коза в спідниці і на каблуках... Дитина сприймає все буквально. Якщо лис, то він має бути лисом, якщо ведмідь –  ведмедем, кізка – кізкою. Але всі вони мають людські характери. Ілюстратор — це той, хто підкреслює автора, і він не може вийти за рамки того, про що той написав…  

Лише один раз пан Олег дозволив собі відійти від цієї аксіоми, домалювавши на одній із картин «Фарбованого лиса»… ровер. Саме той, про який Іван Франко мріяв усе життя, але так і не спромігся його купити…

Наш земляк (родом із Бережан), випускник училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша та поліграфічного інституту ім. Івана Федорова,оформив тисячі різноманітних видань та проілюстрував сотні книг, працював головним художником у багатьох періодичних часописах. Ініціював видання всеукраїнських дитячих журналів «Клас» та «Класні ігри» та оформлював їх, нині активно  співпрацює з багатьма українськими видавництвами і письменниками. Так, пан Олег уже створив низку ілюстрацій до роману Василя Шкляра «Маруся»,  разом з дружиною та однодумницею у спільних проектах, дизайнером за фахом  продовжує працювати над історичною тематикою, розробляє ескізи до серії портретів уславлених жінок України…

 Виставка робіт Олега Кіналя триватиме до 30 грудня. По її завершенні художник планує подарувати частину ілюстрацій в дитячі будинки Тернополя.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.