В Англії помер уродженець Тернопільщини, який був соратником Степана Бандери

У Лондоні, на 92-му році життя, помер один із наступників Степана Бандери на посту голови ОУН – уродженець Тернопільщини Василь Олеськів.

Майбутній український політичний діяч народився 12 жовтня 1924 року в с. Бишки Козівського району.

У 1944 закінчив Бережанську гімназію, пише сайт Тернополяни.

З 1944 проживає за кордоном в Англії. Брав активну участь у політичній діяльності ОУН (революційної). Підтримував тісні контакти з лідерами організації: Степаном Бандерою, Степаном Ленкавським та Ярославом Стецьком.

Протягом 1987–1991 очолював ОУН(р). Також очолював Антибільшовицький блок народів (АБН), творив Світову антикомуністичну лігу та Спілку Української  Молоді у Великій Британії.

Із 1991 року постійно приїжджав в Україну, відтворював мережу ОУН, розбудовував її структури, активно займався видавничою справою та увічненням пам’яті героїв національно-визвольної боротьби.

Помер 17 грудня 2016 року в м. Лондон (Англія).


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...