Світлина монастиря на Тернопільщині потрапила в 20-ку кращих фото пам’яток культурної спадщини світу

Wiki Loves Monuments, пам'ятка культурної спадщини, переможці, Підгорянський василіанський монастир, Теребовлянщина, Тернопільщина, фотоконкурс, Фоторепортаж, Це цікаво

Світлина “Підгорянський василіанський монастир, Теребовля (Україна). (Катерина Байдужа, CC BY-SA 4.0).” потрапила у двадцятку кращих на престижному міжнародному фотоконкурсі Wiki Loves Monuments 2016. Греко-католицький храм у Підгорі біля Теребовлі (колишній монастир оо. Василіан) обійняв 18 сходинку серед, на хвилиночку, більше 275-ти тисяч фотографій історичних споруд, пам’ятників, пам’яток культурної спадщини.

Про решту переможців повідомиляють wikilovesmonuments.org.ua з посиланням на офіційний блог конкурсу.

Раді представити вам 15 світлин-переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Цього року в ньому взяли участь понад 10 700 фотографів з усього світу, подавши більше 275-ти тисяч фотографій історичних споруд, пам’ятників, пам’яток культурної спадщини у Вікісховище для використання у Вікіпедії, Вікімандрах та інших проектах вільних знань. Завдяки їм у Вікіпедії можна дізнатися про ще більше пам’яток спадщини з різних країн.

Цього року національний відбір відбувся у 42 країнах-учасницях конкурсу, які разом подали на міжнародний фінал 392 претенденти — за бажання, їх усі можна переглянути тут. Ми сподіваємося, що це надихне і вас ділитися своїми фотографіями задля наповнення Вікісховища.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.