Світлина монастиря на Тернопільщині потрапила в 20-ку кращих фото пам’яток культурної спадщини світу

Wiki Loves Monuments, пам'ятка культурної спадщини, переможці, Підгорянський василіанський монастир, Теребовлянщина, Тернопільщина, фотоконкурс, Фоторепортаж, Це цікаво

Світлина “Підгорянський василіанський монастир, Теребовля (Україна). (Катерина Байдужа, CC BY-SA 4.0).” потрапила у двадцятку кращих на престижному міжнародному фотоконкурсі Wiki Loves Monuments 2016. Греко-католицький храм у Підгорі біля Теребовлі (колишній монастир оо. Василіан) обійняв 18 сходинку серед, на хвилиночку, більше 275-ти тисяч фотографій історичних споруд, пам’ятників, пам’яток культурної спадщини.

Про решту переможців повідомиляють wikilovesmonuments.org.ua з посиланням на офіційний блог конкурсу.

Раді представити вам 15 світлин-переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Цього року в ньому взяли участь понад 10 700 фотографів з усього світу, подавши більше 275-ти тисяч фотографій історичних споруд, пам’ятників, пам’яток культурної спадщини у Вікісховище для використання у Вікіпедії, Вікімандрах та інших проектах вільних знань. Завдяки їм у Вікіпедії можна дізнатися про ще більше пам’яток спадщини з різних країн.

Цього року національний відбір відбувся у 42 країнах-учасницях конкурсу, які разом подали на міжнародний фінал 392 претенденти — за бажання, їх усі можна переглянути тут. Ми сподіваємося, що це надихне і вас ділитися своїми фотографіями задля наповнення Вікісховища.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…