Видання про князів Вишневецьких - «Краща книга України»

У Держкомтелерадіо нагородили переможців конкурсу “Краща книга України”.

Гран-прі конкурсу присуджено видавництву «Балтія-Друк» за книгу колективу авторів «Князі Вишневецькі», повідомляє сайт Держкомтелерадіо.

Це третій том започаткованої видавництвом серії науково-популярних видань «Еліта». Книга розповідає про історію роду князів Вишневецьких – про одну з наймогутніших і найбагатших фамілій української магнатерії. Серед представників роду – Дмитро (Байда) Вишневецький, що вважається засновником Запорізької Січі, і Ярема Вишневецький – лютий ворог козацького руху під проводом Богдана Хмельницького; Раїна Вишневецька (Могилянка) – меценатка, покровителька православних монастирів і король Речі Посполитої Михайло Корибут Вишневецький. Життєписи цих особистостей і їх слід у історії України – це і є темою досліджень українських, польських, литовських і білоруських науковців. Видання містить багато ілюстрацій.

Також дипломи переможці у різних номінаціях отримали: видавництво «Букрек»  за книги «Дива українських храмів» Зірки Мензатюк та «Відлуння нашої хатки» Тетяни Винник, видавництво «Либідь»  за книгу Володимира Мельниченка  «Михайло Грушевський у Москві», видавництво «Балтія-Друк»  за книгу «Кость Лавро», ПП «Рідна мова» за книги «Місцеве самоврядування в Україні: євроінтеграційний шлях» та «Місцеве самоврядування в умовах децентралізації влади в Україні» Руслана Плюща, видавництво «Ранок» за книгу «Чигиринський сотник» Леоніда Кононовича, видавництво «Генеза» за книгу «П’ятсот миттєвостей» Миколи Боровка, ПП «Агентство по розповсюдженню друку»  за книгу  «Народні художні промисли України» Олени Сапури і Георгія Муніна.

Цього року участь у конкурсі взяли 15 видавництв з усіх регіонів України, вони надали на розгляд журі 42 видання різної тематики. Основна його конкурсу – сприяти розвитку вітчизняного книговидання, удосконаленню традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищенню ролі української книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій, художнього оформлення та поліграфічного виготовлення книги.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...