ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №95

Коли я чую, що Україну врятує тільки диво, то уявляю це так: наш шанс на пермогу-це маленькі дива, авторами яких буде кожен із нас. Натомість замість див маємо дива…н: диванну сотню, поведінку, психологію, і, врешті-решт, політику… Диванна стратегія більшості українців проста і зрозуміла: їх центром притягання є власний диван, з ворогом вони найкраще розправляются в інтернеті, а країну уміють реформувати, не виходячи зі своєї кухні… Зате коли по сусідству  когось б’ють,убивають,гвалтують,плачуть голодні діти і т.д. вони вмить переходять у стадію сліпоглухонімоти… Чи то ми такі байдужі, чи терплячі?...

Те, що відбувається нині-така собі контрреволюція гідності. Бо Революцію Гідності творили якраз небайдужі. Зміни, які принесла нам зима 2014-го, значної кількості українців  все ще не торкнулися.   Одних – через непоінформованість, інших – через те, що належать до іншої культури, але найбільше через те, їх не пускає сила історичної гравітації, - бо такими були їх батьки та діди. Бути пасивним – означало мати найкращий шанс на виживання у ХХ столітті. Але не у ХХІ…

 Час уже нам вставати з дивану.  Інакше Україну і справді порятує тільки диво.


Повернутися
15.12.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.