Анекдоти №95

Учора цілу годину чоловік слухав мене з розкритим ротом. Придивилася — спить, негідник!

* * *

Бабця з дідом дуже любили грати в хованки. Баба вранці ховала самогон, а ввечері, якщо дід його знаходив, то ховалася баба.

* * *

  Українку запитують: «Що ви зробите, якщо чоловік вам зрадить?» — «Поб’ю його» — «А якщо зрадить вдруге?» — «Знов поб’ю!» — «А якщо втретє?» — «Розлучусь». — «Але чому?» — «А навіщо мені чоловік-каліка?».

* * *

Подруга — подрузі:

— Була в лікаря, виявилося, що вагітна.

— Придумала дитині ім’я?

— Я ще по-батькові обмірковую.

* * *

— Поясніть, чому ви так завзято намагалися від мене втекти, і я не стану відбирати у вас права.

— Три тижні тому моя дружина пішла до інспектора ДАІ, і коли я побачив вашу патрульну машину, то вирішив, що ви вже захотіли її повернути.

 * * *

Клятва Гіппократа недійсна при відсутності поліса та грошей!

 * * *

— Як далеко ступив прогрес. Раніше, щоб викликати дощ, шаман бив у бубон або приносив у жертву незайманих.

— А зараз?

— Досить помити машину.

 * * *

 Двоє приятелів.

— Що це ти вирізуєш iз газети?

— Ось замітка про чоловіка, який убив дружину, яка нишпорила по його кишенях.

— І що ж ти з нею зробиш?

— Покладу в свою кишеню.

* * *

— Невже ці касети тобі нічого не коштували?
— Жодної копійки! Спочатку в мене була одна, яку я слухав 24 години на добу. А потім сусіди почали дарувати мені все нові й нові.

* * *

 Подруга запитує:

— Цікаво, а твій чоловік пам’ятає дату вашого весілля?

— На щастя, ні.

— А чому «на щастя»?

— Я нагадую йому про це кілька разів на рік і щоразу отримую подарунки.

* * *
  Лiкар говорить пацієнту, який прийшов до тями пiсля наркозу:

— Операцію ви перенесли добре, а ось перед нею ви поводилися погано: виривалися, кричали. А ось ваш знайомий iз сусіднього лiжка поводився ще гірше!

— Ще б пак! Адже нас в лікарню послали вікна мити.

 * * *

 Дзвінок у домофон:

— Хто там?

— Установка вікон.

— Так ви ж тільки що зайшли!

— Я випав!

* * *

У бабці Дарини були такі сухі пальці, що перед тим, як красти, на них плювала…

 


Повернутися
15.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.