Анекдоти №95

Учора цілу годину чоловік слухав мене з розкритим ротом. Придивилася — спить, негідник!

* * *

Бабця з дідом дуже любили грати в хованки. Баба вранці ховала самогон, а ввечері, якщо дід його знаходив, то ховалася баба.

* * *

  Українку запитують: «Що ви зробите, якщо чоловік вам зрадить?» — «Поб’ю його» — «А якщо зрадить вдруге?» — «Знов поб’ю!» — «А якщо втретє?» — «Розлучусь». — «Але чому?» — «А навіщо мені чоловік-каліка?».

* * *

Подруга — подрузі:

— Була в лікаря, виявилося, що вагітна.

— Придумала дитині ім’я?

— Я ще по-батькові обмірковую.

* * *

— Поясніть, чому ви так завзято намагалися від мене втекти, і я не стану відбирати у вас права.

— Три тижні тому моя дружина пішла до інспектора ДАІ, і коли я побачив вашу патрульну машину, то вирішив, що ви вже захотіли її повернути.

 * * *

Клятва Гіппократа недійсна при відсутності поліса та грошей!

 * * *

— Як далеко ступив прогрес. Раніше, щоб викликати дощ, шаман бив у бубон або приносив у жертву незайманих.

— А зараз?

— Досить помити машину.

 * * *

 Двоє приятелів.

— Що це ти вирізуєш iз газети?

— Ось замітка про чоловіка, який убив дружину, яка нишпорила по його кишенях.

— І що ж ти з нею зробиш?

— Покладу в свою кишеню.

* * *

— Невже ці касети тобі нічого не коштували?
— Жодної копійки! Спочатку в мене була одна, яку я слухав 24 години на добу. А потім сусіди почали дарувати мені все нові й нові.

* * *

 Подруга запитує:

— Цікаво, а твій чоловік пам’ятає дату вашого весілля?

— На щастя, ні.

— А чому «на щастя»?

— Я нагадую йому про це кілька разів на рік і щоразу отримую подарунки.

* * *
  Лiкар говорить пацієнту, який прийшов до тями пiсля наркозу:

— Операцію ви перенесли добре, а ось перед нею ви поводилися погано: виривалися, кричали. А ось ваш знайомий iз сусіднього лiжка поводився ще гірше!

— Ще б пак! Адже нас в лікарню послали вікна мити.

 * * *

 Дзвінок у домофон:

— Хто там?

— Установка вікон.

— Так ви ж тільки що зайшли!

— Я випав!

* * *

У бабці Дарини були такі сухі пальці, що перед тим, як красти, на них плювала…

 


Повернутися
15.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.