Українці обрали міста, в яких вигідніше жити: Тернопіль пасе задніх (ІНФОГРАФІКА)

Із щомісячного доходу чимала частина йде на постійні витрати: житло, харчування, транспорт. Вільний час також вимагає коштів, які не завжди можуть вписатися в бюджет, особливо у великому місті. У вересні 2016 року середня зарплата в Україні склала 5 358 гривень. Опитування OLX показало, що в більшості обласних центрів України щомісячного доходу не вистачає для комфортного життя.

Аналітики сервісу вивчили понад 33 тисячi анкет, заповнених українськими користувачами в дослідженні «Ідеальне місто». Оцінюючи різні критерії, респонденти також визначили рівень своєї згоди з твердженням «Для комфортного проживання в моєму місті вистачає середньомісячного доходу» за шкалою від 1 до 7 балів.

Загалом українці незадоволені співвідношенням своїх статків і витрат за виключенням Києва, оцінки обласних центрів країни нижче 3,5 бала. Столиця стала лідером рейтингу середня зарплата на вересень 2016 року тут становить 8 705 гривень. Співвідношення заробітків та витрат кияни оцінили в 4,1 бала.

За столицею йдуть міста Центральної та Західної України. Відстаючи від Києва відразу на 0,6 бала, друге місце ділять Львів та Хмельницький. Ще менший рівень вдоволення вартістю життя, 3,3 бала, показали жителі Луцька та Ужгорода. По 3,2 бала виставили своїм містам жителі Рівного та Вінниці.

Промислові міста-мільйонники показали не кращі результати. Найвищий бал із них у Харкова (3,0), Одеса отримала 2,9 бала, на 0,1 менше виставили Дніпру. Найбільш критично до вартості життя підійшли в Запоріжжі, Сумах, Полтаві, Кропивницькому (колишній Кіровоград) та Херсоні.

Тернопіль опинився у “хвості” рейтингу.


Повернутися
15.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...