АНЕКДОТИ №94

До відвідувача в ресторані підходить офіціант.
Той дає йому долар зі словами:
— Порадьте мені що-небудь.
Офіціант кладе купюру в кишеню і, нахилившись до відвідувача, каже:
— Ідіть звідси!

**

Життя в пiд’їздi було спокійним, поки дружина не помітила, що наша сусідка миє схiдцi моїми трусами.

**

Два чоловiки зустрічаються на тому світі.

Перший запитує:

— Як ти сюди потрапив?

— Упав iз чотирнадцятиповерхового будинку. А ти?

— Дивитися треба, куди падаєш!

 * * *

 Учора виграла суд у ДАІ. Я їм довела, що на швидкості 270 км/год. неможливо розгледіти знак 40.

 * * *

— Люба, чому ти нарізаєш хліб різного розміру?

— Ти ж сам учора говорив про різноманітність у їжі!

 * * *

Приходить чоловiк у швейцарський банк:

— Дайте на рік кредит у сто доларів.

— Будь ласка, під три відсотки річних і необхідна застава.

— Немає проблем. Ось у дворі 600-й «Мерседес» стоїть, ось ключі.

  Приходить через рік.

— Ось сто три долари, давайте машину.

Йому підганяють машину, віддають ключі й запитують:

— А навіщо тобі потрібен був кредит?

— А де ще я за три долари на рік стоянку знайду?

**

Дачник через паркан запитує у свого сусіда:
— Що це ви вчора святкували? Дуже здорово танцювали.
— Та це наш дід вулик перевернув.

**

Подружжя в театрі.

— Сарочко, тобі зручно сидіти?

— Так, Абрамчик, зручно!

— Тобі видно?

— Так, коханий.

— Тобі не дме?

— Ні, золотий.

— Давай поміняємося місцями.

* * *

Бабуся приходить в інститут, подає документи, її допускають до іспитів і тут же запитують:

— А навіщо вам це, бабусю?

— Та дід мій дуже любить студенток!

* * *

Кишенькового злодія-рецидивіста збив на вулиці мотоцикл і втiк iз місця події. До потерпілого під’їжджає міліціонер.

— Ви запам’ятали його номер?

— Ні, — хрипить постраждалий, — але ось його гамане

 


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…