АНЕКДОТИ №94

До відвідувача в ресторані підходить офіціант.
Той дає йому долар зі словами:
— Порадьте мені що-небудь.
Офіціант кладе купюру в кишеню і, нахилившись до відвідувача, каже:
— Ідіть звідси!

**

Життя в пiд’їздi було спокійним, поки дружина не помітила, що наша сусідка миє схiдцi моїми трусами.

**

Два чоловiки зустрічаються на тому світі.

Перший запитує:

— Як ти сюди потрапив?

— Упав iз чотирнадцятиповерхового будинку. А ти?

— Дивитися треба, куди падаєш!

 * * *

 Учора виграла суд у ДАІ. Я їм довела, що на швидкості 270 км/год. неможливо розгледіти знак 40.

 * * *

— Люба, чому ти нарізаєш хліб різного розміру?

— Ти ж сам учора говорив про різноманітність у їжі!

 * * *

Приходить чоловiк у швейцарський банк:

— Дайте на рік кредит у сто доларів.

— Будь ласка, під три відсотки річних і необхідна застава.

— Немає проблем. Ось у дворі 600-й «Мерседес» стоїть, ось ключі.

  Приходить через рік.

— Ось сто три долари, давайте машину.

Йому підганяють машину, віддають ключі й запитують:

— А навіщо тобі потрібен був кредит?

— А де ще я за три долари на рік стоянку знайду?

**

Дачник через паркан запитує у свого сусіда:
— Що це ви вчора святкували? Дуже здорово танцювали.
— Та це наш дід вулик перевернув.

**

Подружжя в театрі.

— Сарочко, тобі зручно сидіти?

— Так, Абрамчик, зручно!

— Тобі видно?

— Так, коханий.

— Тобі не дме?

— Ні, золотий.

— Давай поміняємося місцями.

* * *

Бабуся приходить в інститут, подає документи, її допускають до іспитів і тут же запитують:

— А навіщо вам це, бабусю?

— Та дід мій дуже любить студенток!

* * *

Кишенькового злодія-рецидивіста збив на вулиці мотоцикл і втiк iз місця події. До потерпілого під’їжджає міліціонер.

— Ви запам’ятали його номер?

— Ні, — хрипить постраждалий, — але ось його гамане

 


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.