НАЙПОПУЛЯРНІШІ МАГАЗИНИ-СЕКОНД-ХЕНДИ?

Через стрімку девальвацію гривні, відсутність роботи та зменшення доходів, українці почали купувати значно менше. Більше того – найбільшою популярністю у населення користуються магазини секонд-хенду, оскільки громадяни не впевнені у майбутньому, тому масово заощаджують.

Про це повідомив засновник мережі ТМ «Фуршет» Ігор Баленко, наголосивши при цьому, що кількість бідних українців значно збільшилась.«Я помітив, що зараз на точках секонд-хенду людей більше, ніж у традиційних продуктових гіпермаркетах. Взагалі не пригадаю такої кількості людей в магазинах з вживаними речами. Це говорить про те, що у людей середнього класу стало менше грошей. Поки не виростуть реальні зарплати і пенсії, ми не отримаємо приросту ні у доходах, ні в прибутках, ні в податках, ні в чому», − повідомив Баленко в інтерв’ю виданню «Новий регіон».

За його словами, люди живуть у страху і не знають, чого чекати завтра, тому намагаються економити.

«Якщо говорити про супермаркети – чек виразно виріс. Але виріс чек не за рахунок того, що люди стали багатшими або стали більше купувати. Вся справа у великій інфляції. І як підсумок, ми бачимо, що в одиницях показник реально став менше, а в грошовому вираженні більше», − пояснює Баленко.

 


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...