"ГІРКІ ЖНИВА": ЩОБ УСІ ЗНАЛИ ПРАВДУ…

Нещодавно у столиці презентували фрагменти фільму “Гіркі жнива” (Bitter Harvest, Devil’s Harvest), першої англомовної художньої стрічки, в основу якої лягли трагічні події в Україні початку 20 століття. Уже скоро стрічку можна буде переглянути і в Тернополі.

“Досі не існувало англомовного художнього фільму про ці трагічні події, і пересічні люди в англомовному світі майже нічого не знають про цю трагедію українського народу. Тепер такий фільм маємо. «Гіркі жнива» дозволять західному глядачеві відчути український дух, українську силу та мужність, дізнатися про людські страждання та нездоланність України” – зазначив продюсер фільму Ян Ігнатович із Канади.

Цей фільм знімали у музеї народної архітектури і побуту під відкритим небом «Пирогів», що поблизу Києва, і в… Лондоні (інтер’єрні зйомки).

 Спочатку консультантом щодо історичної відповідності часу і подіям, про які йдеться у цьому ігровому кіно, був Орест Субтельний, автор відомої книги «Україна: Історія», професор кафедри історії та політичних наук канадського  Йоркського університету. Йдеться про «Гіркі жнива».

У центрі сюжету стрічки, робоча назва якого була «Жнива диявола», — епічна любовна історія молодих людей Юрія (Макс Айронс) і Наталки (Саманта Баркс), що розгортається на фоні політики знищення українців голодом у 1932—1933 роках.

 У кадрах будуть і Сталін, і Каганович. Юрій — козацького роду. Має діда Івана (Теренс Стемп), і батька Ярослава (Барі Пепер). Юнацькі плани одружитися з Наталкою змінює вторгнення більшовиків і переслідування родини і всіх земляків сталінським режимом терору.

 У головних ролях­ знялися Макс Айронс — син відомого актора Джеремі Айронса («Клуб бунтівників» (2014), «Червона Шапочка» (2011), «Біла Королева і Гостя» (2013)) та Саманта Баркс («Знедолені» (2012), «Дракула. Невідома історія» (2014)).

У другорядних ролях знялися актори Національного театру імені Івана Франка Остап Ступка та Олександр Печериця (нещодавно знімався у «Столітті Якова»). До речі, звучатиме у стрічці серед іншої музика у виконанні гурту «ДахаБраха».

 Масштабна картина про український Голодомор створена міжнародною творчою групою. Режисер стрічки — Джордж Менделюк.

 У нього своя історія, пов’язана із роками Голодомору. Подружка мами померла від голоду в школі. Мамі вдалося із Харкова добратися до Львова, а звідти — уже за кордон. Джордж Менделюк та Річард Бачинський-Гувер є авторами сценарію. Оператор — британець Дуглас Мілсом.

 Продюсер стрічки — канадський бізнесмен українського походження Ян-Ігор Ігнатович. Фільм для нього має особливе значення, бо його родина відчула на собі лещата радянського державного терору і була змушена полишити свою батьківщину.

 Тож коли Річард Бачинський звернувся до нього з ідеєю і сценарієм фільму, він одразу підтримав цей проект фінансово, розуміючи його значення для поширення правди про Голодомор у західному світі, для нагадування людству про цей страшний злочин. Кошторис фільму — 21 млн. доларів.

 «І тут, у столиці України, я з гордістю повідомляю про скорий вихід нашого фільму «Гіркі жнива».

 Уже в лютому 2017 року перша англомовна стрічка про Голодомор, створена у стилі західних фільмів, демон­струватиметься на великих екранах в Америці, Канаді, Англії, Австралії, Німеччині, Іспанії, багатьох інших країнах, у тому числі в Україні», — сказав Ян-Ігор Ігнатович на презентації фільму в Києві, що відбулася у переддень вшанування жертв Голодомору.

 Досі не існувало англомовного художнього фільму про Голодомор, і пересічні люди в англомовному світі майже нічого не знають про цю трагедію українського народу.

 «Тепер такий фільм маємо. «Гіркі жнива» дозволять західному глядачеві відчути український дух, українську силу та мужність, дізнатися про людські страждання та нездоланність України», — переконаний Ян-Ігор Ігнатович.

 «Я народився в Україні. На землі, що могла стати раєм, — так починається трейлер фільму «Гіркі жнива». Його назва має і в англійському, і в українському прочитанні конкретне й узагальнююче значення: бо жнива — це не лише збір урожаю, а й результат.

 


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…