СТАРТАП ВИХІДЦЯ З УКРАЇНИ ЗІБРАВ МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ

Гроші вдалося зібрати всього за один тиждень. Фінський стартап Eve-Tech, засновником і керівником якого є 22-річний виходець з України Костянтин Карачевцев, зібрав понад 1,1 мільйона доларів на створення комп'ютера Eve V. Про це пише Ain.ua. Eve V - це гібрид планшета і ноутбука. Він має компактність мобільного пристрою та продуктивність ноутбука. Eve V обладнаний тачскріном, потужною батареєю, USB-портами різних конфігурацій, а також бездротовою клавіатурою і ручкою-стілусом. Ідея Eve V прийшла, коли Карачевцев і його друзі шукали планшет, що підходить під їхні специфічні потреби. Коли вони не знайшли нічого схожого, вони вирішив створити такий самостійно. У створенні комп'ютера розробники враховували побажання більше 1000 людей, тому його називають "колективним". Це планшет, який IT-івці зробили самі для себе.

Вартість Eve V на Indiegogo стартує від $ 699. За допомогою краудфандінга планувалося зібрати $ 75000, проте на рахунок компанію надійшло більше мільйона доларів. Проект також привернув увагу гігантів ринку Intel і Microsoft. У вересні цього року Intel вклав в стартап шестизначну суму, а Microsoft став не тільки інвестором, але і партнером Eve-Tech — планшет буде працювати на його операційній системі Windows. На початку нового року в Китаї запустять складання комп'ютера, на ринку він має з'явитися в березні 2017 року. Початковий план продажів — 50 000 планшетів, по досягненню якого команда має намір приступити до створення такого продукту в лінійці. Костянтин Карачевцев родом з Маріуполя, він ріс у родині підприємців і з юних років допомагав батькам розвивати їхній бізнес протипожежного обладнання. Свій перший контракт він підписав у Китаї у віці 12 років, а в 17 поїхав в Гельсінкі вчитися в Університеті прикладних наук Хаага-Хелія.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...