КОЗАЦЬКІ ПІСНІ УВІЙШЛИ ДО КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО

Українські козацькі пісні дніпропетровських ансамблів "Криниця", "Богуславочка" і "Первоцвіт" увійшли у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО

Про це йдеться на сайті ЮНЕСКО.

Більшості учасників ансамблів - 70-80 років і вони займалися цим протягом усього життя.

В ансамблях працюють навколо двох головних виконавців: перший, хто знає тексти усіх пісень починає співати, потім починає другий (в верхньому голосі), а потім решта групи (із середніми і нижніми голосами). Якщо чоловіків співаків немає в ансамблі, то жінки імітують чоловічі голоси.

Співаки збираються регулярно і часто їм не потрібна аудиторія. Традиція козацьких пісень передається у сім'ях з покоління в покоління, але її безперервність тепер під питанням через старіння населення.

    Раніше повідомлялося, що Міністерство культури розробляє досьє для внесення до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО українських козацьких пісень.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…