ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ТЕАТР ПОВІЗ ВИСТАВУ НА СХІД

З 2 по 5 грудня 2016 р. актори, оркестр Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка за підтримки Тернопільської обласної ради та Тернопільської обласної державної адміністрації поїхали на схід у м. Лисичанськ з музичною комедією «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка (режисер-постановник – народний артист України Олег Мосійчук). Актори театру поїхали, аби привітати наших вояків напередодні Дня Збройних сил України та своїм мистецтвом підтримати, подарувати частинку радості, злагоди, віри, миру і любові, бо бійці – наша опора, сила і міць. Ми вклоняємося перед їхньою мужністю, витримкою і військовим професіоналізмом. Дякуємо, що вони є!
Хочемо подякувати агрохолдингу «Мрія», будівельній компанії «Креаторбуд», «Микулинецькому хлібозаводу», мистецькому об’єднанню «Коза», директору Тернопільського ринку Ю. Ворку, директору ринок «Оріон» Г. Паньчук за допомогу у здійсненні поїздки та подарунки для бійців.
Бажаємо акторам: «Щасливої дороги! Гарного виступу, нових знайомств, втілення добрих намірів і з Божою допомогою щасливого повернення додому».


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.