ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ТЕАТР ПОВІЗ ВИСТАВУ НА СХІД

З 2 по 5 грудня 2016 р. актори, оркестр Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка за підтримки Тернопільської обласної ради та Тернопільської обласної державної адміністрації поїхали на схід у м. Лисичанськ з музичною комедією «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка (режисер-постановник – народний артист України Олег Мосійчук). Актори театру поїхали, аби привітати наших вояків напередодні Дня Збройних сил України та своїм мистецтвом підтримати, подарувати частинку радості, злагоди, віри, миру і любові, бо бійці – наша опора, сила і міць. Ми вклоняємося перед їхньою мужністю, витримкою і військовим професіоналізмом. Дякуємо, що вони є!
Хочемо подякувати агрохолдингу «Мрія», будівельній компанії «Креаторбуд», «Микулинецькому хлібозаводу», мистецькому об’єднанню «Коза», директору Тернопільського ринку Ю. Ворку, директору ринок «Оріон» Г. Паньчук за допомогу у здійсненні поїздки та подарунки для бійців.
Бажаємо акторам: «Щасливої дороги! Гарного виступу, нових знайомств, втілення добрих намірів і з Божою допомогою щасливого повернення додому».


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…