ПОДЖАЗУЄМО НА СЛАВУ!

 ХІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez» уже розпочався і триватиме до  4 грудня. Цьогоріч у наше місто завітають відомі музиканти із Японії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Польщі, Молдови, Куби та Америки.

Традиційно перед початком новорічних святкувань у Тернополі проводять міжнародний фестиваль «Jazz Bez». Цього року дійство відбудеться уже водинадцяте.

    – «Jazz Bez» уже стає такою елітною ознакою наших зимових передноворічних вечорів, має свого глядача і відбувається у Тернополі уже традиційно, – каже начальник міського управління культури і мистецтв Олександр Смик.

Загалом цей фестиваль заснували 16 років тому представники Львівського  мистецького об’єднання «Дзиґа». Того року дійство провели у двох містах – Перемишлі і Львові. Згодом фестиваль почали проводити і в інших містах.

    – В Тернополі ми маємо можливість показати програму з трьох днів – 2,3 і 4 грудня. Кожного дня ми стараємося дати якусь цікавинку. І коли мене запитують, у який день краще прийти, я кажу, що в усі три, – розповідає директор фестивалю «Jazz Bez» Олег Макогін.

Так, серед «родзинок» фестивалю – виступ жіночого колективу «Sisters in Jazz», 5 учасниць якого родом із 5 країн: Польщі, Норвегії, Німеччини, Америки та Японії.

    – На фестивалі буде присутня ще одна цікава фігура – Тарас Баковський. В нас він ще не засвічувався, але ми дуже добре знаємо його тата – Олега Баковського. Він грав на трубі. І на щастя син – не менш талановитий музикант ніж тато, і дуже цікаво буде його почути, – пояснює ведучий фестивалю «Jazz Bez» Сергій Лазо.

Також під час фестивалю запланували виступи  інших легендарних джазових колективів: Carlos López – Letters From København, Skicki-Skiuk, Budniak Bakovsky Intermedium Quintet та David Friesen & Andrew Arnautov Project.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.