ПОДЖАЗУЄМО НА СЛАВУ!

 ХІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez» уже розпочався і триватиме до  4 грудня. Цьогоріч у наше місто завітають відомі музиканти із Японії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Польщі, Молдови, Куби та Америки.

Традиційно перед початком новорічних святкувань у Тернополі проводять міжнародний фестиваль «Jazz Bez». Цього року дійство відбудеться уже водинадцяте.

    – «Jazz Bez» уже стає такою елітною ознакою наших зимових передноворічних вечорів, має свого глядача і відбувається у Тернополі уже традиційно, – каже начальник міського управління культури і мистецтв Олександр Смик.

Загалом цей фестиваль заснували 16 років тому представники Львівського  мистецького об’єднання «Дзиґа». Того року дійство провели у двох містах – Перемишлі і Львові. Згодом фестиваль почали проводити і в інших містах.

    – В Тернополі ми маємо можливість показати програму з трьох днів – 2,3 і 4 грудня. Кожного дня ми стараємося дати якусь цікавинку. І коли мене запитують, у який день краще прийти, я кажу, що в усі три, – розповідає директор фестивалю «Jazz Bez» Олег Макогін.

Так, серед «родзинок» фестивалю – виступ жіночого колективу «Sisters in Jazz», 5 учасниць якого родом із 5 країн: Польщі, Норвегії, Німеччини, Америки та Японії.

    – На фестивалі буде присутня ще одна цікава фігура – Тарас Баковський. В нас він ще не засвічувався, але ми дуже добре знаємо його тата – Олега Баковського. Він грав на трубі. І на щастя син – не менш талановитий музикант ніж тато, і дуже цікаво буде його почути, – пояснює ведучий фестивалю «Jazz Bez» Сергій Лазо.

Також під час фестивалю запланували виступи  інших легендарних джазових колективів: Carlos López – Letters From København, Skicki-Skiuk, Budniak Bakovsky Intermedium Quintet та David Friesen & Andrew Arnautov Project.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…