ПОДЖАЗУЄМО НА СЛАВУ!

 ХІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez» уже розпочався і триватиме до  4 грудня. Цьогоріч у наше місто завітають відомі музиканти із Японії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Польщі, Молдови, Куби та Америки.

Традиційно перед початком новорічних святкувань у Тернополі проводять міжнародний фестиваль «Jazz Bez». Цього року дійство відбудеться уже водинадцяте.

    – «Jazz Bez» уже стає такою елітною ознакою наших зимових передноворічних вечорів, має свого глядача і відбувається у Тернополі уже традиційно, – каже начальник міського управління культури і мистецтв Олександр Смик.

Загалом цей фестиваль заснували 16 років тому представники Львівського  мистецького об’єднання «Дзиґа». Того року дійство провели у двох містах – Перемишлі і Львові. Згодом фестиваль почали проводити і в інших містах.

    – В Тернополі ми маємо можливість показати програму з трьох днів – 2,3 і 4 грудня. Кожного дня ми стараємося дати якусь цікавинку. І коли мене запитують, у який день краще прийти, я кажу, що в усі три, – розповідає директор фестивалю «Jazz Bez» Олег Макогін.

Так, серед «родзинок» фестивалю – виступ жіночого колективу «Sisters in Jazz», 5 учасниць якого родом із 5 країн: Польщі, Норвегії, Німеччини, Америки та Японії.

    – На фестивалі буде присутня ще одна цікава фігура – Тарас Баковський. В нас він ще не засвічувався, але ми дуже добре знаємо його тата – Олега Баковського. Він грав на трубі. І на щастя син – не менш талановитий музикант ніж тато, і дуже цікаво буде його почути, – пояснює ведучий фестивалю «Jazz Bez» Сергій Лазо.

Також під час фестивалю запланували виступи  інших легендарних джазових колективів: Carlos López – Letters From København, Skicki-Skiuk, Budniak Bakovsky Intermedium Quintet та David Friesen & Andrew Arnautov Project.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.