«ПОЛІТ…» ПРЕМ’ЄРИ З ТЕРНОПІЛЬСЬКИМИ КРИЛАМИ

 «Вистава, яка  дивує і провокує, вражає і очищує, викликає усмішку і сльози, і найголовніше — змушуює думати», — такі відгуки доводилося чути про дебютний «Політ…» тернополян над дрогобицьким театром. Тобто, прем’єру на сцені Дрогобицького театру вистави «Перерваний політ» за п'єсою тернопільських авторів — «аса» драматургії, письменника, краєзнавця та перекладача Богдана Мельничука та поетеси і журналістки Лілії Костишин.

Вистава — свого роду сучасна інтерпретація історії Ромео та Джульєтти. Проте нафталіном тут навіть не пахне! Не лише через те, що музичне оформлення – твори Pink Floyd, а художнє – репродукції Сальвадора Далі, а й через вдалий сценарій, створений нашими земляками. «Коли не тільки всі слова уже були чиїмись, а й дійові особи (тільки з іншими іменами), й упродовж століть, то треба було добре ворушити мізками, аби текст не тхнув нафталіном», — зізнається Ліля Костишин.  На запитання, як дебютувалося їй в драматургії, маючи за напарника самого (!) Богдана Мельничука, вона зізнається: «Працювалося цікаво, часом цілодобово, бо Мельничук живе тим, що пише. Я й погодилася на цю авантюру тільки через те, що мені стало цікаво, аби ще якийсь новий досвід перейняти від Богдана Івановича. Чернетку з його правками колись віддам до музею. По ній можна вчити студентів-літераторів писати драми. Скажу так: якби Богдан Іванович запропонував мені написати з ним ще якусь п’єсу, я би вже не кремпувалася і не махала руками, а негайно погодилася б. Задля самого творчого процесу…

 Чому вистава за нашою п’єсою побачила світ саме у Дрогобичі? У Богдана Івановича давні творчі зв’язки з цим театром. Ще в 1991-му він ставив його «Мазепу» за Богданом Лепким. Богдан Мельничук переконаний (а він у темі), що це один із найкращих театрів в Україні з професійно потужною трупою і геніальним молодим режисером, котрий любить братися за першопрочитання. До того ж театр активно гастролює, тож «Перерваний політ» побачать не тільки дрогобицькі глядачі. Можливо, й не тільки українські. Адже тема універсальна, без кордонів. А тернопільським глядачам випаде нагода побачити цю виставу влітку наступного року, коли дрогобицькі театрали привезуть «Перерваний політ» до Тернополя.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.