АНДРІЙ КУРКОВ: “АБИ УКРАЇНЦІ ОБРАЛИ СВІЙ ШЛЯХ, ЇМ НЕОБХІДНО ЗНАТИ СВОЮ ІСТОРІЮ»

Його книги перекладені 36 мовами, за його сценаріями знято більше 20 фільмів, його «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників — більше, ніж будь-яку іншу книжку будь-якого іншого сучасного українського письменника, він —   один із найпопулярніших у Європі українських письменників, книги якого неодноразово потрапляли до списку європейських бестеллерів, член англійського ПЕН-клубу – найпрестижнішого письменницького клубу у світі… Список його письменницьких регалій, творчих та видавничих успіхів і біографічних подробиць можна ще продовжувати і продовжувати, проте всі уже й так, безперечно, зрозуміли, що мова йде про Андрія Куркова, — письменника, журналіста та кіносценариста. Він завітав до нашого міста у четвер, 24 листопада у рамках презентації журналу "Пам'ятки України", черговий випуск якого присвячений Тернопіллю. До слова, пан Андрій ще й голова видавничої ради Національного газетно-журнального видавництва. Він зазначає, що завдяки номеру, присвяченому Тернопільщині, вперше за останній час  «Пам’ятки України» було видано тиражем 3000 примірників (зазвичай журнал виходить раз в місяць тиражем 1000 примірників). Колектив періодичного видання вже давно співпрацює з науковцями нашої області. Ще в далекому 1990 році дирекцією «Пам’яток України» була організована експедиція «Забуті могили», у якій тернопільські науковці взяли активну участь. Із цієї експедиції «виросло» наукове товариство «Обереги», яке функціонує і до сьогодні. Відвідували представники редакції і фестиваль на Лисоні, що відбувся цього літа.

«Для того, аби українці обрали свій шлях, їм необхідно знати свою історію, — переконаний Андрій Курков. — Україна нині має два фронти: східний фронт, де постійно лунає стрільба та чути вибухи, і  «західний» фронт, де ми постійно боремося за те, аби нас визнали європейською державою.  Те, що ваше місто далеко від лінії фронту і ви не чуєте розривів снарядів, то це не означає, що війна закінчилась...»


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.