ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №93

Є історія про одного старого єврея, який ось уже багато-багато років щодня двічі на день ходив молитися до Стіни Плачу. Якось журналісти вирішили детальніше розпитати його про це.

 - Скажіть, скільки років ви вже ходите сюди, до Стіни Плачу, молитися?

- Та вже років 70, не менше.

 - 70 років! Це приголомшливо! А скажіть, що ви просите у бога?

 - Я прошу миру між християнами, євреями і мусульманами. Щоб не було воєн і ненависті між людьми. Молюся, щоб діти наші в безпеці виросли в людей, коті люблять одне одного і відповідають за свої вчинки. Я прошу у Бога, щоб політики завжди говорили правду і ставили інтереси народу вище власних.

- І які у вас відчуття після 70 років прохань?

- Відчуття, що я говорю зі стіною...

Мудрі китайці кажуть, що якщо достатньо довго просидіти на березі річки, то рано чи пізно повз тебе пропливе труп твого ворога. Якщо судити з наявного стану речей в Україні, ми - чи не найбільші адепти китайської мудрості. Проте у приказки є несподіване продовження: а якщо посидіти ще трошки - то пропливеш ти сам.

Реалії такі, що рішучих і радикальних змін в країні, які б свідчили про широке усвідомлення набутого за останні три роки досвіду, не видно. Чи то узагальнювати набутий досвід нікому, чи висновки, які робляться, недолугі. Чи і досвід є, і висновки з нього є, а от волі й бажання їх реалізовувати немає. Але я не про те, «хто винен», а про те, «що робити»… То що робити? Лупаймо сю скалу! Бо під лежачий камінь труп ворога не пропливе.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.