Великдень - він і в Африці Великдень!

Ошатна оселя, паска на столі та звичайно ж крашанки і писанки — саме так виглядає українська оселя у Великодній день. А як святкують Великдень за кордоном? Давай заглянемо до затишних осель Англії, Австралії, Франції і навіть Африки та дізнаємось про тамтешні традиції святкування Пасхи.


Африка

В Африці проживає більше 150 млн християн. Відповідно Великдень є одним з найважливіших свят. Люди одягаються в традиційні костюми, відвідують нічну службу та готують традиційну святкову їжу. Зазвичай, головна великодня страва складається із смаженого рису та курки. В багатьох країнах Африки курятина коштує дуже дорого, тому така страва на Великдень є справжнім делікатесом.

Австралія

Символ Великодня в Австралії — не традиційний пасхальний кролик, а звірятко білбі. Річ у тім, що кролики масово знищують фермерські врожаї та гризунів, а австралійці цінують свою флору та фауну. На Пасху жителі Австралії традиційно їдять баранину або курча зі смаженими овочами.  

Швеція

У шведів існує чудова традиція прикрашати свої будинки квітниками — жовтого, білого та зеленого кольорів. Пасхальні яйця шведи виготовляють з картону, всередину якого неодмінно кладуть цукерочку.

Німеччина

Суботнього вечора перед Пасхою німці традиційно влаштовують велике Пасхальне вогнище — символ закінчення зими і згоряння всіх негативних почуттів.

Америка

В Америці існує дуже цікава традиція-гра: катання яєць по похилому газону. Діти обожнюють змагатися, хто далі всіх не зупиняючись зможе прокотити яйце. Найбільше змагання проходить пасхальної неділі під стінами Білого Дому у Вашингтоні.  

Франція

До Великодня французи прикрашають свої будинки червоними стрічками і кольоровими гірляндами.  В пасхальну неділю діти шукають у своїх кімнатах шоколадні яйця, сховані батьками напередодні. Це дуже древня і весела традиція, що передається з покоління в покоління.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.