АНЕКДОТИ №93

Хлопець із дівчиною заходять в купе поїзда. Поїзд рушив, і виявилося, що інших пасажирів в купе вже не буде. Дівчина своєму хлопцеві кокетливо говорить:
- А давай скористаємося з нагоди і займемося коханням у купе!
- Ні, я дуже хочу, щоб ти вийшла за мене заміж незайманою.
Дівчина думає:
“І треба було таке бовкнути. Він тепер про мене подумає, що я повія якась”.
Хлопець думає:
“Якого біса саме сьогодні я одягнув діряві труси?!”

***

Іноді думаєш, ось воно щастя!
А ні, знову досвід.

***

Із заяви:
“Як мене все…”
Закреслено.
“Та пішли б ви всі в…”
Закреслено.
“Прошу надати мені чергову відпустку”.

***

На пляжі дві дівчини дивляться на одного хлопця.
Одна:
- Як тобі цей хлопчик?
Інша:
- Судячи з подряпин на спині – це ДУЖЕ хороший хлопчик…

***

- Мої сильні сторони – наполегливість, що межує з агресивністю, вміння контролювати ситуацію…
- Стривайте, я ж ще не питав вас про це.
- Заткніться і слухайте далі.

***

На уроці хлопець правильно відповідав на всі
запитання вчителя.
Його однокласниця:
- Він сраний ботанік!
Вчитель:
- Не говори так, можливо, років через 5 він буде
твоїм роботодавцем
Хлопець:
- Ні не буду. я не планую бути сутенером.

***

У дитячому саду.
- Який милий малюк! Хлопчику, як тебе звуть? Петрик? Петрику. Які пухкі щічки! Скільки тобі років? Петрику, а кого ти більше любиш – татуся або маму? А з дівчаток кого ти більше любиш – Катрусю або Марусю?
- Тітонька, не дихайте, будь ласка, мені в обличчя перегаром. Мені 5 років. Я однаково люблю тата і маму. Ще я люблю іграшки і цукерки. Дівчаток я любитиму, коли виросту. Хоча останнє, після знайомства з Вами, вже не факт.

***

У всіх свої проблеми: у жінок при повній шафі – нічого надіти. У чоловіків при повному холодильнику – нічого пожерти!

***

- Галю, якщо ти не будеш їсти кашу, я позву сірого вовка.
- Мамо, ти думаєш, що сірий вовк буде їсти твою кашу.

***

Прийшов додому о 4 ранку. Відкрив двері тато, і відразу питання:
- Чого прийшов?
Я розгубився і відповів:
- Поснідати.

***

Слава Богу, що контакт з’явився в 2006, а не в 2000 році. У мене хоча б було дитинство.

***

Моя дівчина сказала:
- “Мені б хотілося, щоб ти був більше схожий на мого колишнього”.
- “Добре”, – сказав я, і кинув її.

***

На суді.
- Розкажіть суду, чому ви не стали рятувати свою дружину?
- А я не знав, що вона тоне. Кричала як завжди.

***

Поліцейська хвиля: “Двісті вісімдесят п’ятий, чи хто там у нас поруч із університетом, заберіть двох голих дівчат з плакатами біля входу”. Через декілька секунд: “Я сказав двісті вісімдесят п’ятий! Інші 20 машин – повернутися в райони планового патрулювання!”

***

Гламурна дівчина приїхала в село до бабусі:
- Куди у вас тут вночі сходити можна?
- У відро.

***

Мама розмовляє з донькою:
- Яка ж ти все-таки врєдна…
- Всі претензії до виробників!

***

- Ти куди серед ночі?
- Піду перевірю, чи не горить де в будинку світло.
- І мені прихопиш шматочок…


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...