НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ ТЕПЕР Є “СЕЛО НА МІЛЬЙОН”!

На “1+1” у понеділок,  стартував новий комедійний серіал, події якого відбуваються у Тернопільській області.

  Напередодні прем'єри Анна Кошмал, Євген Капорін та Костянтин Войтенко прикрасили обкладинку журналу «Телескоп» і розповіли ТСН, чи готові вони повторити подвиг своїх героїв.

Актор Євген Капорін, який в серіалі зіграв моряка Колю, зізнається, що заради мільйона євро запросто зміг би залишити звичне життя і переїхати в село на рік.

    Для мене життя в селі - не дивина. У дитинстві щоліта я їздив до бабусі в село, і з тих часів у мене залишилися тільки теплі спогади. Проте, 1-2 дні в селі – для мене відпочинок, але вже після тижня, проведеного там, мені буде нудно і важко, - каже актор.

Костянтин Войтенко, який виконав роль столичного мажора Тимура, зазначає, що затримався б на рік в селі і без мільйона:

    Для мене час, проведений в селі – кайф: рибалка, свіже повітря, овочі прямо з грядки. У селі вирує справжнє життя. Так що, навіть без стимулу в мільйон євро міг би прожити в селі рік.

Своює чергою актриса Анна Кошмал, яка зіграла в серіалі львів'янку Катерину, зізнається, що для неї це б стало випробуванням.

«Я б, напевно, не змогла переїхати на рік до села. Навіть за мільйон євро. Хоч мене і не лякає село, але я все-таки я більше міський житель. Якщо перебуваю поза мегаполісом довгий час, починаю нудьгувати. Можливо, пізніше, коли я втомлюся від міської метушні, я зміню свою думку. Проте зараз мій ритм життя в селі був би неможливим», – розповіла актриса.

За сюжетом «Село на мільйон» троє кузенів Катя, Коля і Тимур отримують у спадок від свого дідуся Юхима Кібця мільйон євро, але з однією умовою. Вони повинні переїхати зі Львова, Миколаєва та Києва відповідно до села на Західній Україні і прожити там рік, не залишаючи його більше ніж на 24 години. Якщо ніхто із спадкоємців не зможе протриматися в селі весь цей час, гроші перейдуть громаді в розпорядження сільського голови Івана. Дізнавшись про це, його опонент Гарбуз має намір ще активніше боротися за владу, намагаючись різними способами відтягнути у Івана голоси членів сільради.

У серіалі також грає Наталія Сумська, Юрій Горбунов, Марк Дробот і Володимир Задніпровський. Виробництвом серіалу займався «1+1 Продакшн». Режисером комедії виступив Бата Недич. Продюсери серіалу - Олена Васільєва, Вікторія Лєзіна. Авторами сценарію є Ярослав Стень, Роман Розенгурт і Богдан Гациляк.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...