БЕЗ МОЛИТВИ І ПОКАЯННЯ ПІСТ СТАЄ ДІЄТОЮ

28 листопада розпочався Різдвяний піст, який триватиме сорок днів і закінчиться в ніч перед Різдвом. Він називається «Пилипівка» – тому що починається після дня пам’яті святого апостола Пилипа. Чому християни дотримуються цього посту і чим він відрізняється від інших, журналіст “Високого Замку” попросила розповісти отця Степана Цихуляка.

— Для християн цей піст є освяченням останньої частини року, таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового, — каже отець Степан. — Започаткування Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, сягає давніх часів християнства. Спочатку Різдвяний піст тривав у одних християн сім днів, в інших – трохи більше. На соборі 1166 року, що відбувся при Константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлу, всім християнам було встановлено зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів. Правила утримання встановлені Церквою в Різдвяний піст такі ж, як і в Петрів піст. Зрозуміло, що під час посту не благословляються м’ясо, масло, молоко, яйця, сир. Рибу під час Різдвяного посту можна їсти в суботні і недільні дні та великі свята, наприклад, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. В інші дні треба готувати їжу на олії.  Для дітей, старих і хворих людей, вагітних і жінок, що годують грудьми, правила посту послаблюються. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих діл, прощенням образ. Піст – час самоаналізу, можливість поглянути на себе ніби з-поза меж власного “я”. І основа покаяння – усвідомлення гріха як такого і щире бажання позбутися його, тобто стати кращими, чистішими, людянішими.

— На грудень, тобто на час Різдвяного посту, припадає так званий український рамадан. Починаючи від Романа, люди святкують Катерини, Ганни, Миколая… Ну і на Новий рік ніхто не постить…

— Різдвяний піст — радісний, бо Христос народився, закінчилася влада диявола. Мене не раз запитують: для чого цей піст, якщо ми гучно відзначаємо Миколая, Андрія чи Анни, а на Новий рік всі п’ють-гуляють… У Різдвяному пості є певні речі, які Церква дозволяє. Блаженнійший Кардинал Любомир Гузар радився зі священиками і прийняв рішення, щоб дозволити 1 січня зустріти Новий рік. Не напередодні, 31 грудня з обіда, починати відпроваджувати старий рік, а саме з настанням нової доби на один день відмінити піст. Люди все одно будуть веселитися, танцювати. Щоб не грішили, тому і дозволили. У нас  вважають: якщо людина не їсть м’яса і кинула на час посту вживати алкогольні напої і курити, — значить, дотрималася посту. Без молитви і покаяння піст стає лише дієтою. Не можна сваритися і гніватися, обманювати і на когось наговорювати, проклинати. Мета посту — допомогти людям стати добрішими.Треба пробачити застарілу образу і примиритися з тим, хто вас образив, стриматися і не наговорити комусь чогось недоброго. Перебороти себе і не очорнити колегу, приділити більше уваги батькам.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...