ПСИХОЛОГИ РОЗПОВІЛИ, ЧИ ВАРТО ГОВОРИТИ ДІТЯМ ПРАВДУ ПРО ДІДА МОРОЗА

Більшість батьків погодяться з тим, що брехати дітям не можна. Але як бути у випадку з Дідом Морозом?

Одні дорослі, пам'ятаючи про передчуття новорічних чудес з власного дитинства, охоче підтримують легенду, інші виступають проти оповіданнях про чарівника з релігійних чи інших міркувань. При цьому, ні правдиве повідомлення про те, що Дід Мороз - вигаданий персонаж, ні віра в міф про його реальність не шкодять дітям, впевнений психолог з Ланкастерського університету Джаред Пьяцца, що зібрав аргументи на користь міфу про різдвяного дідуся та проти.

Так, за те, щоб підтримувати у дитини віру в Діда Мороза, Санта Клауса і будь-якого іншого різдвяного чарівника, однозначно говорять емоції. Легенда про доброго старця з білою бородою і мішком подарунків приносить дітям задоволення, а знайдені під ялинкою іграшки та солодощі, нібито залишені вночі Дідом Морозом, дарують радість.

Крім цього, батькам вигідно, щоб дитина вірила у якогось невидимого чарівника, який спостерігає за ним. За даними різних досліджень, діти, переконані в тому, що за ними спостерігає, наприклад, Дід Мороз, поводяться набагато краще і дотримуються правил охочіше. Відповідно, коли дитина перестає вірити в Діда Мороза цей ефект пропадає.

Що ж стосується аргументів проти, то вони виникають з побоювань батьків. У більшості дорослих переконані, що брехня підриває довіру дитини до них. Однак у випадку з Дідом Морозом на цю ситуацію можна вплинути. Якщо дитина спочатку вірила в існування чарівника, а потім почала сумніватися, батьки завжди можуть чесно розповісти, що його немає і - головне - чому вони спочатку вирішили сказати неправду. Наприклад, не хотіли позбавляти дитину віри в чудеса.

Якщо дорослі все ж переживають через те, що доводиться обманювати дитину, вони можуть бути чесними із самого початку. Повідомляючи малюкові про відсутність Діда Мороза, можна затіяти з дитиною гру, попросивши його уявити, що різдвяний дід прийде, і потрібно залишити для нього щось.

Яку б версію батьки не запропонували, ні віра в різдвяного діда, ні її відсутність не завдадуть дитині серйозної шкоди, робить висновок Джаред Пьяцца. Вчений закликає батьків менше тривожитися через це і приймати рішення, грунтуючись на особистих відчуттях.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...