Анекдоти № 11

Оскаженілий чоловік влітає додому:

— Марино, я знаю все!

— Зараз перевіримо,  спокійно відповідає жінка. – Ну, скажи, скільки приток у Дунаю?

*****

— Де ви би порадили нам розташувати намети? - питають туристи місцевого жителя.

— Внизу, на лугу. Там вже стоїть з десяток наметів.

— А якісь розваги в вашій місцевості є?

— Так раз в неділю я випускаю на луг свого бичка.

*****

Син питає батька:

— Батьку, хто такий масажист?

— Це чоловік, котрий получає від жінки кошти за те, за що інші получають по морді.

*****

— Ви заміжня? - питає суддя жінку свідка.

— Мій чоловік помер п’ятнадцять років тому.

— Але ж у вас п’ятеро маленьких дітей!— Але помер чоловік, а не я!

*****

— На минулому тижні, дав оголошення в газету, що шукаю собі жінку. І ось отримав цілий мішок листів.

— І що в них?

— В основному одна пропозиція: «Бери мою!»

*****

На прийому у психіатра:

— Лікарю, цілими днями я говорю що не будь своєму чоловікові. А він у відповідь - ні слова. Думаю у нього серйозне захворювання.

— Це не захворювання. Це – талант.

*****

—  Пацієнт, ось ваш зуб!

— Спасибі, доктор.  А ось ваша ручка від крісла.

*****

Чоловік читає повідомлення від жінки: «Пішла, куди послав. Поводжуся як назвав. І чому я раніше тебе не слухала?»

*****

— Ну, і як у вас з близнюками?

— Втомилися дуже, не висипаємося, часу на себе бракує.

— А як Оленка?

— Оленка - це я. Петро виглядає ще гірше.

*****

Механізатор Микола застрахував свою оселю на суму 1 000 000 гривень і питає у страхового агента:

—  А скільки мені дадуть, якщо моя оселя згорить сьогодні вночі?

—  Років з п’ять.

*****

Їде п’яниця в автобусі. Стоїть і говорить:

— Товариші, а погодка-то, а?

Всі мовчать. Він знову:

— А весна-то, весна…

Знову тиша. Він знову:

—  А сонечко як світить!

Знову ніхто не відповідає. Тоді п’яниця:

—  Ну, якщо нікого немає, тоді я помочуся.

*****

У квартирі роздається дзвінок.

—  Тут мешкає піонер Петрик?

—  Так. Це я.

—  Так це ти вчора на річці спас мого хлопчика.

—  Так.

— А де його кепочка?

*****

—  Що таке екстаз?

—  Таз, що був у вжитку.

*****

Вчителька запитує в класі:

—  Чим відрізняється життя до революції від того, що зараз?

Учень:

— До революції казали: «Пішов геть!» А тепер говорять: «Приходьте завтра!»

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...