Анекдоти № 11

Оскаженілий чоловік влітає додому:

— Марино, я знаю все!

— Зараз перевіримо,  спокійно відповідає жінка. – Ну, скажи, скільки приток у Дунаю?

*****

— Де ви би порадили нам розташувати намети? - питають туристи місцевого жителя.

— Внизу, на лугу. Там вже стоїть з десяток наметів.

— А якісь розваги в вашій місцевості є?

— Так раз в неділю я випускаю на луг свого бичка.

*****

Син питає батька:

— Батьку, хто такий масажист?

— Це чоловік, котрий получає від жінки кошти за те, за що інші получають по морді.

*****

— Ви заміжня? - питає суддя жінку свідка.

— Мій чоловік помер п’ятнадцять років тому.

— Але ж у вас п’ятеро маленьких дітей!— Але помер чоловік, а не я!

*****

— На минулому тижні, дав оголошення в газету, що шукаю собі жінку. І ось отримав цілий мішок листів.

— І що в них?

— В основному одна пропозиція: «Бери мою!»

*****

На прийому у психіатра:

— Лікарю, цілими днями я говорю що не будь своєму чоловікові. А він у відповідь - ні слова. Думаю у нього серйозне захворювання.

— Це не захворювання. Це – талант.

*****

—  Пацієнт, ось ваш зуб!

— Спасибі, доктор.  А ось ваша ручка від крісла.

*****

Чоловік читає повідомлення від жінки: «Пішла, куди послав. Поводжуся як назвав. І чому я раніше тебе не слухала?»

*****

— Ну, і як у вас з близнюками?

— Втомилися дуже, не висипаємося, часу на себе бракує.

— А як Оленка?

— Оленка - це я. Петро виглядає ще гірше.

*****

Механізатор Микола застрахував свою оселю на суму 1 000 000 гривень і питає у страхового агента:

—  А скільки мені дадуть, якщо моя оселя згорить сьогодні вночі?

—  Років з п’ять.

*****

Їде п’яниця в автобусі. Стоїть і говорить:

— Товариші, а погодка-то, а?

Всі мовчать. Він знову:

— А весна-то, весна…

Знову тиша. Він знову:

—  А сонечко як світить!

Знову ніхто не відповідає. Тоді п’яниця:

—  Ну, якщо нікого немає, тоді я помочуся.

*****

У квартирі роздається дзвінок.

—  Тут мешкає піонер Петрик?

—  Так. Це я.

—  Так це ти вчора на річці спас мого хлопчика.

—  Так.

— А де його кепочка?

*****

—  Що таке екстаз?

—  Таз, що був у вжитку.

*****

Вчителька запитує в класі:

—  Чим відрізняється життя до революції від того, що зараз?

Учень:

— До революції казали: «Пішов геть!» А тепер говорять: «Приходьте завтра!»

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.