КУНЖУТ МОЖЕ РОСТИ В КЛІМАТИЧНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ

Плід-коробочка цієї рослини під час дозрівання розкривається, ніби магічна печера, а в ній — безліч маслянистого насіння. Кунжут — одна з найдавніших культурних рослин родини кунжутових. У дикому вигляді не трапляється, хоча припускають, що його батьківщина — Північна Індія і Пакистан. Це також одна з кращих олійних рослин: одержувана з її насіння олія (50-65%) за якістю наближається до маслинової і застосовується в харчовій, парфумерній та в інших галузях промисловості. Її культивують у багатьох країнах — від берегів Західної Африки до Китаю, Японії й Америки, а також в Азербайджані та Краснодарському краї Росії.

В Україні кунжут ще недостатньо поширений, але його можна вирощувати і в нас й одержувати насіння. Тривалість вегетаційного періоду коливається в межах 2,5-5 місяців. Рослина має висоту в середньому 0,5-1,5 м (за іншими джерелами 1-2,5 м). Квітконос нагадує наперстянку з блідо-рожевими трубчастими, але вужчими, ніж у неї, квітками, що розпускаються в пазухах листків, а плід — циліндрична коробочка з двома стулками з гострими кінцями.

Насіння кунжуту можна сіяти безпосередньо у ґрунт, але через часту посуху й можливих шкідників я висіваю його у ящики поверх родючого ґрунту, потім збризкую водою і накриваю ящик склом, щоб уникнути надмірного пересихання ґрунту. Ящики виставляю на освітлене сонцем місце.

Сходи з’являються на 3—5-й день, а коли сіянці зміцніють, скло знімаю. Перед висаджуванням на грядку розсаду рясно поливаю, щоб не пошкодити коренів. Вибираю паростки висотою близько 10 см у хмарну погоду або увечері. Висаджую їх у ґрунт на відстані один від іншого не менше 25 см, й відразу поливаю. На початку росту роблю од-не-два легких розпушування, намагаючись не пошкодити коренів, просапую грядку і регулярно поливаю.

За даними з Сільськогосподарського енциклопедичного словника, під кунжут необхідно вносити добрива: по 9 г/м2 азоту, фосфору і калію або 1 кг/м2 гною і по 3 г/м2 мінеральних добрив. Норма висіву насіння — 0,61 г/м2. Припиняю полив, коли починають визрівати коробочки з насінням.

У жовтні в холодні затяжні дощі підв’язую рослини, аби вони не впали у бруд. Стебла з частково недостиглими коробочками зрізую і розставляю вертикально в сухому приміщенні. Підсохлі достиглі плоди обмолочую й просіваю.

З насіння кунжуту виготовляють тахінну халву, ним обсипають булочки і готують приправи до різних страв. У Китаї з кіптяви кунжутної олії виробляють високоякісну туш.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...