КУНЖУТ МОЖЕ РОСТИ В КЛІМАТИЧНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ

Плід-коробочка цієї рослини під час дозрівання розкривається, ніби магічна печера, а в ній — безліч маслянистого насіння. Кунжут — одна з найдавніших культурних рослин родини кунжутових. У дикому вигляді не трапляється, хоча припускають, що його батьківщина — Північна Індія і Пакистан. Це також одна з кращих олійних рослин: одержувана з її насіння олія (50-65%) за якістю наближається до маслинової і застосовується в харчовій, парфумерній та в інших галузях промисловості. Її культивують у багатьох країнах — від берегів Західної Африки до Китаю, Японії й Америки, а також в Азербайджані та Краснодарському краї Росії.

В Україні кунжут ще недостатньо поширений, але його можна вирощувати і в нас й одержувати насіння. Тривалість вегетаційного періоду коливається в межах 2,5-5 місяців. Рослина має висоту в середньому 0,5-1,5 м (за іншими джерелами 1-2,5 м). Квітконос нагадує наперстянку з блідо-рожевими трубчастими, але вужчими, ніж у неї, квітками, що розпускаються в пазухах листків, а плід — циліндрична коробочка з двома стулками з гострими кінцями.

Насіння кунжуту можна сіяти безпосередньо у ґрунт, але через часту посуху й можливих шкідників я висіваю його у ящики поверх родючого ґрунту, потім збризкую водою і накриваю ящик склом, щоб уникнути надмірного пересихання ґрунту. Ящики виставляю на освітлене сонцем місце.

Сходи з’являються на 3—5-й день, а коли сіянці зміцніють, скло знімаю. Перед висаджуванням на грядку розсаду рясно поливаю, щоб не пошкодити коренів. Вибираю паростки висотою близько 10 см у хмарну погоду або увечері. Висаджую їх у ґрунт на відстані один від іншого не менше 25 см, й відразу поливаю. На початку росту роблю од-не-два легких розпушування, намагаючись не пошкодити коренів, просапую грядку і регулярно поливаю.

За даними з Сільськогосподарського енциклопедичного словника, під кунжут необхідно вносити добрива: по 9 г/м2 азоту, фосфору і калію або 1 кг/м2 гною і по 3 г/м2 мінеральних добрив. Норма висіву насіння — 0,61 г/м2. Припиняю полив, коли починають визрівати коробочки з насінням.

У жовтні в холодні затяжні дощі підв’язую рослини, аби вони не впали у бруд. Стебла з частково недостиглими коробочками зрізую і розставляю вертикально в сухому приміщенні. Підсохлі достиглі плоди обмолочую й просіваю.

З насіння кунжуту виготовляють тахінну халву, ним обсипають булочки і готують приправи до різних страв. У Китаї з кіптяви кунжутної олії виробляють високоякісну туш.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…