НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ ОБРАЖЕНИЙ КЛІЄНТ ВІДСУДИВ У КАФЕ … 2 ГРИВНІ

На Тернопільщині клієнт, який через суд поскаржився на дії офіціанта, отримає від кафе 2 гривні матеріальної шкоди й 200 грн. моральної.

Колегія суддів Апеляційного суду Тернопільської області підтримала рішення у цивільній справі Шумського районного суду про захист прав споживача.

Згідно із матеріалами справи, наприкінці серпня 2016 року Андрій Д. зайшов до одного із закладів громадського харчування біля центрального автовокзалу Тернополя, де здійснює господарську діяльність відповідачка Тамара Г., та замовив страв на 108 грн. Однак для розрахунку йому пред’явили чек на суму 110 грн, пише НОВА Тернопільська газета.

Відвідувач звернувся до офіціанта, який пояснив, що вартість сиропу, зазначений у меню, як інгредієнт кави «Лате», насправді не входить до 21 грн. загальної вартості напою, а оплачується окремо. Такими діями заклад харчування порушив п.6 ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживача», оскільки відвідувачу вчасно, тобто перед замовленням продуктів харчування, не було надано необхідної інформації про кількість і вартість замовлення.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів Андрій Д. звернувся з заявою до суду першої інстанції, і суд частково задовольнив позов споживача, стягнувши з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Тамари Г. на користь позивача 2 грн. 1 коп. матеріальної шкоди та 200 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі споживач вимагав більшої моральної компенсації та просив суд стягнути з відповідача на його користь 10 тис. грн.

Перевіривши матеріали справи та пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Андрія Д. задоволенню не підлягає і залишила без змін рішення суду першої інстанції, повідомляє прес-служба апеляційного суду Тернопільської області.

 


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...