АНЕКДОТИ №92

Заздрість — це таке особливе почуття справедливості. Буває двох видів: корислива і безкорислива. Корислива — хочу, щоб і в мене це було, безкорислива — хочу, щоб і в нього цього не було!

* *

Класний керівник на батьківських зборах:

— Ми вирішили в класі зробити ремонт. Спонсорами були батьки Олі, Сергія, Жені та Васі. Переможцем мав стати найбагатший. Ним став батько Васі!

Батько Васі, знизуючи плечима:

— Як я? Батько Олі — народний депутат, Сергія — заступник мера, Жені — господар великого підприємства, а я — торговець на базарі.

Класний керівник:

— Судячи з податкових декларацій, найбагатший — це ви!
 

* * *

 Трейдера викликали в податкову інспекцію.

— У декларації про доходи за минулий рік ви вказали, що заробили 10 тисяч, а, за нашими даними, витратили мінімум мільйон. Що це означає?

— Це означає, що я не можу ніяк звести кінці з кінцями!

**

— Кажуть, що ходити босоніж дуже корисно для здоров’я.
— Ти маєш рацію, друже. Коли я вранці прокидаюся у взутті, у мене завжди болить голова.

**

Запис у щоденнику: «Ваш син єдиний, хто взяв у похід горілку! Дякую вам за сина!»

**

На одному сходовому майданчику жили два сусіди-однофамільцi, обидва Цукерман. В один день один iз них помер, а інший виїхав до Ізраїлю. Телеграму того, що виїхав до Ізраїлю, помилково принесли вдові iншого Цукермана. Вона читає її і непритомніє: «Прибув на місце. Пекло страшне».

 * * *

 — Люба, лягай сьогодні без мене, у нас на роботі корпоративчик. Не знаю, надовго затримаюся чи ні.

— Любий, скажи краще, на скільки я можу твердо розраховувати.


Повернутися
26.11.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.