ДИХАЙТЕ НОСОМ: АДЕНОЇДИ І ЯК З НИМ БОРОТИСЯ

Це одна з найпоширеніших проблем, iз якою маленьким пацієнтам доводиться відвідувати кабінет лікаря-отоларинголога. Звідки беруться аденоїди? Як давати собі раду з «носиком, який не дихає»? Чи варто видаляти аденоїди, якщо лікар рекомендує хірургічний метод лікування? У яких випадках проблему можна вирішити консервативним (терапевтичним) способом?

«Аденоїди разом із мигдаликами належать до лімфатичної системи організму людини. Ця система — як бар’єр для різних інфекцій, — розповідає столичний лікар-отоларинголог, завідувач відділення  лікарні «Охматдит» Юрій Молочек. — Аденоїди розташовані на шляху потоку повітря, а мигдалики — на перехресті дихального і травного шляхiв. Повітря, яке йде через ніс, потрапляє безпосередньо на аденоїди. І разом із цим повітрям в організм прагне потрапити вірус і бактеріальна інфекція, алергени, однак аденоїди — як бар’єр для них. Захисна функція — одна з багатьох, які виконують аденоїди. Вони розпізнають інфекцію, сповіщають організм про появу вірусу, сприяють виробленню імунного захисту».

До речі, коли ми кажемо: «У нього аденоїди», — це неправильно. Адже мигдалики і аденоїди є у кожної людини вже при народженні. Однак інфекції, від яких вони захищають організм, призводять до запалення і збільшення (гіпертрофії)  цих ділянок. І тоді аденоїди починають перешкоджати нормальному носовому диханню. Тому, за словами фахівця, необхідні спеціальні лікувальні заходи, які й допоможуть усунути патологічні зміни, зменшити мигдалики та аденоїди в об’ємі.

«Оскільки діти часто хворіють, у них на мигдалики й аденоїди припадає найбільше навантаження. Малюки можуть десятки разів на рік переносити різні гострі респіраторні захворювання. Найчастіше проблеми з аденоїдами виникають у віці від 3 до 14 років. Серед причин-провокаторів проблеми — запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ГРЗ, грип та інші інфекційні недуги», — пояснює лікар.

Змінився голос? Перевірте носа!

На що звернути увагу батькам дитини, аби не пропустити проблеми? Про збільшені аденоїди свідчить ускладнене носове дихання. Дитина зі збільшеними аденоїдами переважно дихає ротом. Якщо це триває кілька тижнів, то може свідчити про потребу лікування. Лікар-оталаринголог призначить комплекс лікувальних процедур, які допоможуть усунути запалення, зменшити об’єм мигдаликiв і аденоїдів.

 — У переважній більшості всі форми респіраторних інфекцій зникають за тиждень, і якщо проб­лема з носом залишається довше — це тривожний сигнал, — каже Юрій Молочек. — З’ясуйте у лікаря, чому дитині важко дихати носом. Якщо малюк під час сну хропе — це теж найчастіше пов’язано з аденоїдами. «У малюка також може змінитися голос, з’явитися гнусавість. Може погіршитися слух.

 Якщо аденоїди тривалий час у патологічному стані, у дитини може навіть змінитися скелет обличчя, каже лікар. Аденоїдит — запалення аденоїдів — супроводжує також підвищена температура.

Операція — крайній захід

та все ж часто лікарі рекомендують радикальний метод у боротьбі з аденоїдами — хірургічний. Але в яких випадках він справді доцільний, а коли його можна уникнути?

 

«Усе вирішує фахівець: у кожному конкретному випадку мають бути свої підходи — залежно від ступеня недуги, загального стану організму, імунітету дитини, — каже лікар. — Оперативне втручання — крайній захід, коли інших шляхів для лікування немає. Якщо застосували всі методи консервативного лікування, але вони не дали результату, — слід подумати про операцію. Аденоїди і мигдалики видаляють тоді, коли вони вже не можуть виконувати свої функції і замість захищати від інфекції — самі стають її джерелом. Тож, аби попередити оперативне втручання, лікувати аденоїди необхідно починати вчасно, не зволікати з візитом до лікаря».

 — Які неоперативні методи підходять для лікування аденоїдів?

 — Найголовніше правило — навчити дитину дихати носом, а не ротом. Це основа здоров’я, — каже пан Молочек. — Навчити дитину правильно дихати — не менш важливо, ніж навчити ходити. Бо якщо дитина дихає ротом, повітря не проходить носовими проходами, порушується нормальна вентиляція у носоглотці, аденоїди не виконують своєї звичної функції і розростаються.  Послаблюється дихальна мускулатура, мускулатура грудної клітки. До речі, навіть оперативні заходи не усунуть проблему, якщо дитина і далі не навчиться дихати носом. Можна нескінченно видаляти аденоїди, але якщо дитина далі дихає ротом — проблема повертатиметься, аденоїди знову розростатимуться. А якщо дитину навчити правильно дихати — аденоїди взагалі не доведеться видаляти.

Як навчити дитину дихати носом?

Лікарі радять говорити з малюком, пояснювати, через гру показувати власний приклад. Дитина має затямити це на рівні рефлексу — ротик закриваю, дихаю тільки носиком. Необхідно постійно працювати з дитиною, щоб вона свідомо фіксувала свій ротик закритим. Знадобляться дихальні вправи, спрямовані на розвиток мімічної мускулатури (вимовляйте з малюком звуки «у», «о», надувайте повітряні кульки), а також група вправ для розвитку м’язів грудної клітки (вдих-видих). Лікар порадить вам комплекс вправ, які необхідно робити систематично, щодня.

 При лікуванні аденоїдів допомагають спеціальні медикаментозні засоби — краплі та спреї для носа, засоби на основі лікарських рослин. Аби усунути набряк слизової та забезпечити нормальне дихання, лікарі радять судинозвужувальнi краплі в ніс. Але їх можна використовувати короткий час: три, максимум — п’ять днів. Інакше організм може звикнути до них і лікувальний ефект припиняється. Очистити слизову оболонку носа допомагає розчин морської солі. Робити це треба щодня — вранці і ввечері.

 Профілактика: тепло, спокій і чаї

 Найголовніше правило — своєчасно лікувати захворювання верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів. Якщо виникло порушення носового дихання — необхідно зробити все, аби процес не став хронічним. Подолати інфекцію допоможе тепло, спокій, вітамінні чаї. Народні засоби — ромашка, календула, шавлія — розріджують слиз. Важливо зміцнювати імунітет — робити фізичні вправи, загартовуватися, достатньо вживати вітамінів. І важливо вчасно звернутися до лікаря.

 

СИМПТОМИ ЗБІЛЬШЕНИХ АДЕНОЇДІВ:

* Малюк дихає ротом, а не носом

* Неспокійний сон. Дитина хропе увi сні.

* Погіршення слуху. У дитини часто виникають отити та інші захворювання вуха.

* Дитина говорить «у ніс», гугнявить.

* Відбувається деформація лицьового скелета. З’являється так зване аденоїдне обличчя.


Повернутися
26.11.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.