УКРАЇНCЬКИЙ СТУДЕНТ-ВИНАХІДНИК ПІДКОРЮЄ КРЕМНІЄВУ ДОЛИНУ

Проект українського студента – екзоскелет для людей з проблемами опорно-рухового апарату – бере участь у престижному міжнародному конкурсі Silicon Valley Robotics. Станом на сьогодні, 22 листопада, його підтримали 89% учасників онлайн-голосування.

 Ідея створення за допомогою робототехніки скелету для відновлення рухливості та медичної реабілітації виникла у 22-річного Антона Головаченка, коли у його бабусі виникли проблеми з рукою. Зараз він втілює її у форматі стартапу та бере участь зі своїм проектом у міжнародному конкурсі.

Як повідомляють на офіційній сторінці Silicon Valley Robotics, UniExo – це екзоскелет, який замінить стаціонарне медичне обладнання для відновлення рухливості кінцівок людей. Винахід допоможе зекономити кошти лікарень, підвищити якість реабілітації та зменшити кількість часу, витраченого на неї. Також екзоскелет дозволить збирати інформацію та отримувати статистику про результати лікування, що важливо для медиків.

Український винахід має всі шанси на перемогу: на офіційному сайті конкурсу у голосуванні він зараз лідирує.  


Повернутися
26.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...