Кури в … штанях!

Василь Броновський із Бережан вирощує курей рідкісної породи – «брама». Господар має кілька їх різновидів – світлу, палеву, куріпчасту і темну. Кури «брама» вирізняються  чималими розмірами та незвичним забарвленням, окрім того, на ногах у них – розкішне пір’я, яке жартома називають штанями.

У 1840 році цю породу вивів птахівник Жорж Бернгам, схрестивши сірих кохінхінок з Шанхая з сірими малайськими курми Північної Америки. У Європі кури «брама» стали відомими у 1852 році.

– Курку і півня «брама» я купив на виставці в Тернополі, – розповідає Василь Броновський. – Відтоді звичайних курей вдома не тримаю. «Брама» – м’ясна порода. Так, жива маса курки сягає 3-3,5 кг, півнів – 3,5-5 кг, а іноді й до 7 кг. Несучість курей «брама» – 160-180 яєць у рік. До речі, світла «брама» – менш яєчний тип птиці, ніж «брама» темна. До яйцекладки кури «брама» готові у 8-10-місячному віці.

За словами господаря, ці кури породи «брама» вирізняються спокійним характером, ніколи не кричать, лише зрідка з курника долинає спів півнів. Курки «брама» є гарними квочками.

– Розведення курей «брама» приносить одне задоволення, – стверджує пан Василь. – Якщо в приміщенні тепло і кури ситі, їх зовсім не чути, вони швидко набирають вагу. Від молодих курей і курчат можна отримати прекрасне м’ясо, що за своїми якостями не поступається індичатині. Крім того, кури «брама» стійкі до різних захворювань. Витривалістю в зимовий холодний період не поступаються кохінхіну та іншим іноземним породам. У їжі теж невибагливі, головне – у ранньому віці вчасно провести вітамінізацію і профілактику від хвороб.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.