ЩОБ НЕ МІЛІЛИ СОБОРИ НАШИХ ДУШ…

У Швейкові стараннями громади постала нова капличка

 У кожному селі храм є не лише основою духовного життя, а й головною окрасою та надбанням громади. І попри те, що час, у якому живемо, вносить у наше життя свої корективи, ми й досі пробуджуємося від мелодійних дзвонів, що кличуть нас на Службу Божу. І так само, які сотні років тому це робили наші прапрадіди, йдемо до церкви, бо маємо велику потребу в моливі, що береже собори наших душ. Тому у кожному селі й місті дуже бережно ставляться до своїх святинь: оберігають їх та облаштовують і, звісно ж, будують нові.

Особливим і пам’ятним для жителів села Швейків, що на Монастирищині, стало свято Михайла, адже днем напередодні, 20 листопада, відбулося урочисте відкриття духовного оберега - новозбудованої каплички Св. Архистратига Михаїла.  

Як розповів  місцевий парох, отець  Роман Бронецький, швейківчани, чиїми стараннями, власне, і постала капличка, розпочали цю богоугодну справу ще навесні. Завдяки їх ентузіазму та натхненній праці будівництво вклалося у доволі стислі строки – і в підсумку увінчалося для села і його жителів радісною і пам’ятною подією.

На відкриття і освячення каплички прийшли чи не усі мешканці Швейкова - юні та дорослі, а також жителі навколишніх сіл. Урочистості розпочалися Святою Літургією, яку отець Роман відправив спільно із чотирнадцятьма (!) священослужителями, котрі завітали до Швейкова із  парафій Монастириського, Бучацького, Підгаєцького та Чортківського районів.

Дзвінкі дитячі голоси віршами прославляли Бога, а церковний хор  мелодійно доповнював святкування. Закінчилося освячення окропленням всіх святою водою та многоліттям. Над селом гучно лунав величний гімн «Боже Великий Єдиний», який виконували усі присутні.

Зворушливою і повчальною була проповідь о. Романа, котрий своїм словом засівав у душі святе зерно Христової науки і любові. Він високо оцінив труди швейківчан та їх пожертви, вкладені в будівництво каплички. Нагололосив, що люди споруджують духовні обителі не просто для краси, а щоб воздати хвалу Богові і відчути Господнє піклування про кожну людину.

“Створення нової святині, я впевнений, зіграє важливу роль в духовному житті односельчан, стане оберегом духовності, допомагатиме всім, хто сюди приходитиме, у здійсненні мрій і бажань, - сказав святий отець. - Я вдячний всім, хто доклав зусилля до створення каплички, і щиро дякую кожному, хто пожертвував на будівництво храму хоча б гривню, заклав у його фундамент хоча б камінець… Господь віддячить за ваші труди і молитви, і дасть сили ще багато років служити вірою і правдою святій справі, бо ми маємо усвідомлювати, яке велике значення має для нас нині молитва”.

Місце, де постала каплиця, обране не випадково. Свого часу тут, на перехресті найдавніших вулиць села – Черемхів, була дерев’яна церква, яку спалили татари. Коли я про це дізнався, каже отець Роман, виникла ідея поставити тут каплицю. Її відразу ж підтримали місцеві жителі.

 До будівництва каплички тією чи іншою мірою причетні чи не всі жителі Швейкова. Особливо хочеться відзначити внесок Михайла Гудими, Василя Бабія, Михайла Чикалюка, Миколи Погубийла, Володимира Ярославовича та Володимира Юліановича Безущаків, на чиї плечі лягли основні роботи.  Не стояли осторонь і інші жителі села: Володимир Білінець, Іван Потюк, Михайло Матеха, Володимир Вівчар, Володимир Радловський, Володимир Шинківський, Іван Радловський, сімя Іванишин.

Ікони для новозбудованої каплиці малювала теж жителька Швейкова, пані Ірина Безущак. Незважаючи на те, що жінка -дипломований художник і створила не одну картину, ікони їй довелося писати вперше. Розповідає, що   перед тим, як братися за пензель, щоразу щиро молилася і відчувала Божу підтримку-тому й образи вдалися на славу!   

  Двері до маленької святині будуть відчинені завжди. Тут зможе щиро помолитися кожен бажаючий, запалити свічку, подякувати Богу за всі отримані ласки. Будемо старатися, каже отець Роман, проводити тут відправи хоча б раз у місяць, …

“Ми щодня молитимемося, щоб Бог приніс добробут не лише у наші домівки, а мир цілій Україні, якого чекають усі люди, — кажуть мешканці Швейкова. —  У Бога немає неможливих речей. Для Нього усе можливе тоді, коли ми віримо й надіємося”.

Фотозвіт у рубриці "ФОТО": http://yabluchko.com.ua/photos