ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №91

«Плач над Трампом» уже який день потрясає українське суспільство, ризикуючи затьмарити навіть сумнозвісний плач Ярославни. У маршрутках і кіно, у магазинах і на роботі, у поліклініках і по телевізору тільки й чути, що багатоголосе зітхання а-ля: «Йой, шо ж то буде з нами, в Америці Трамп переміг…» По-перше, до чого тут ми, а по-друге, що не так із Трампом?  Давайте просто поважати вибір американського народу: хто б персонально не очолював возглавлялвладу в США, нашу країну будувати нам самим.  Та й  чи не занадто ми драматизуємо ситуацію з виборами у США? Зрештою, узагалі, чи не занадто ми драматизуємо ситуацію з виборами як такими?

Як казав класик: «Великою перевагою демократії є завчасно передбачати завершення правління у твердо визначеній термін». А що у нас? Чи не кожні президентські вибори в Україні трактувалися як доленосні і оцінювалися як битва «добра» зі «злом», проте із перемінним успіхом у них перемагало або більше зло, або менше…

Цивілізованій країні байдуже, яка з конкуруючих політичних партій переможе, бо в цивілізованій країні і так все буде добре. А для нас питання виборів - щоразу практично рішення усього життя. І ми постійно його програємо.

Бо ж очевидно, що нормальна країна формується не згори.


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…