ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №91

«Плач над Трампом» уже який день потрясає українське суспільство, ризикуючи затьмарити навіть сумнозвісний плач Ярославни. У маршрутках і кіно, у магазинах і на роботі, у поліклініках і по телевізору тільки й чути, що багатоголосе зітхання а-ля: «Йой, шо ж то буде з нами, в Америці Трамп переміг…» По-перше, до чого тут ми, а по-друге, що не так із Трампом?  Давайте просто поважати вибір американського народу: хто б персонально не очолював возглавлялвладу в США, нашу країну будувати нам самим.  Та й  чи не занадто ми драматизуємо ситуацію з виборами у США? Зрештою, узагалі, чи не занадто ми драматизуємо ситуацію з виборами як такими?

Як казав класик: «Великою перевагою демократії є завчасно передбачати завершення правління у твердо визначеній термін». А що у нас? Чи не кожні президентські вибори в Україні трактувалися як доленосні і оцінювалися як битва «добра» зі «злом», проте із перемінним успіхом у них перемагало або більше зло, або менше…

Цивілізованій країні байдуже, яка з конкуруючих політичних партій переможе, бо в цивілізованій країні і так все буде добре. А для нас питання виборів - щоразу практично рішення усього життя. І ми постійно його програємо.

Бо ж очевидно, що нормальна країна формується не згори.


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.