Полуниця з піраміди

Світлана Коробська із села Потутори Бережанського району цього року висадила полуницю на грядці-піраміді. Господиня каже, що у такий спосіб їй вдалося зекономити місце на городі. Окрім того, в піраміді врожай полуниці набагато вищий.

– Про грядку-піраміду вичитала в інтернеті, – розповідає. – Мене це дуже зацікавило, і я вирішила зробити таку в себе. Будується грядка-піраміда за принципом дитячої пісочниці. Я спорудила триступеневу піраміду. Площа найнижчого щабля 200х200 см, середнього – 160 х160, найвищого – 80х80, а висота бортиків 25 см. Всередину засипала землі, удобрила перегноєм, а зверху замульчувала сіном. По периметру висадила полуницю.  Усього маю 25 сортів.

За словами Світлани Коробської, розміри грядок  можуть бути й іншими, з великою кількістю рівнів. Виходить дуже зручно. До полуниці легко добиратися, її просто обробляти, а потім і збирати.

– Полуниця любить багато світла, а в таких пірамідах вона отримує набагато більше сонячних променів, – зауважує. – За допомогою пірамід економиться простір, оскільки не треба залишати місце для доріжок. Окрім того, високі бортики допомагають довше зберегти вологу. Я помітила, що на грядці-піраміді й бур’янів менше росте.

До речі, піраміду можна збудувати і з автомобільних шин. Принцип побудови такий же: взяти шини різного діаметру, поставити одну на одну, заповнити землею і засадити полуницею.

Грядки-піраміди можна застосовувати не лише для полуниці, в них можна вирощувати зелень, овочі і навіть квіти.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.