Полуниця з піраміди

Світлана Коробська із села Потутори Бережанського району цього року висадила полуницю на грядці-піраміді. Господиня каже, що у такий спосіб їй вдалося зекономити місце на городі. Окрім того, в піраміді врожай полуниці набагато вищий.

– Про грядку-піраміду вичитала в інтернеті, – розповідає. – Мене це дуже зацікавило, і я вирішила зробити таку в себе. Будується грядка-піраміда за принципом дитячої пісочниці. Я спорудила триступеневу піраміду. Площа найнижчого щабля 200х200 см, середнього – 160 х160, найвищого – 80х80, а висота бортиків 25 см. Всередину засипала землі, удобрила перегноєм, а зверху замульчувала сіном. По периметру висадила полуницю.  Усього маю 25 сортів.

За словами Світлани Коробської, розміри грядок  можуть бути й іншими, з великою кількістю рівнів. Виходить дуже зручно. До полуниці легко добиратися, її просто обробляти, а потім і збирати.

– Полуниця любить багато світла, а в таких пірамідах вона отримує набагато більше сонячних променів, – зауважує. – За допомогою пірамід економиться простір, оскільки не треба залишати місце для доріжок. Окрім того, високі бортики допомагають довше зберегти вологу. Я помітила, що на грядці-піраміді й бур’янів менше росте.

До речі, піраміду можна збудувати і з автомобільних шин. Принцип побудови такий же: взяти шини різного діаметру, поставити одну на одну, заповнити землею і засадити полуницею.

Грядки-піраміди можна застосовувати не лише для полуниці, в них можна вирощувати зелень, овочі і навіть квіти.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...