АНЕКДОТИ №91

Ідуть два рядових в армії, один каже:
— Слухай, давай над прапорщиком пожартуємо!
— Досить, уже над деканом пожартували!

**

Посперечалися діти в школі, що найшвидше.

Таня каже:

— Найшвидше слово: сказав — i вже не повернеш!

Іванко каже:

— Найшвидше світло! Тільки вмикнув, а воно уже горить!

Вовочка у відповідь:

— У мене тут пронос був, так я ні слова не встиг сказати, ні світло включити.

 * * *

 80-річний старий, який уже багато років нічого не чує, йде до лора. Лiкар підбирає йому слуховий апарат, і той знову чує. Через місяць старий знову йде до лікаря на контроль.

Лікар:

— Напевно, ваша сім’я у захваті, що ви знову все чудово чуєте?

Старий:

— Я ще нічого їм не сказав, зате вже тричі довелося виправляти заповіт.

**

— Чула, ти розлучилася з хлопцем. Чому?
— А ти б змогла жити з людиною, яка курить, п’є, лається, та ще й б’ється?
— Звичайно, ні!
— Ось і вiн не зміг.

**

— Ви можете утримувати сім’ю? — запитує батько претендента на руку доньки.

— Ну звичайно! — відповідає претендент.

— Я дуже радий. Тільки майте на увазі — нас восьмеро чоловік!

* * *

Після чергової сварки Роза Львівна грізно сказала:

— Сьомо, збирай свої речі й iди звідси під три чорти!

Семен Маркович схопив, що потрапило під руку, і вислизнув за двері. І вже з балкона вона продовжує:

— І щоб ти все життя му­чився!

— Розо, я тебе не розумію: то ти мене гониш, то знову хочеш, щоб я повернувся!

* * *

Вовочка не розмовляв до п’яти років. І раптом за сніданком говорить:

— А чому мені в чай цукор не поклали?

Батьки зрадiли:

— А що ж ти раніше мовчав?

— А раніше клали.

**

Рекламники, хоч трохи подумайте, перш ніж запускати свої творіння в ефір. Ну що це таке: як у 50 виглядати на всі 100?

**

Маленький хлопчик загубився в універсамі й плаче. Його заспокоюють, кажуть, мама знайдеться, і радять:

— Треба було триматися за мамину спідницю.

— Я намагався, але не зміг дістати.

 

* * *

— На одному з підприємств стався аварійний скид і наполовину затопив ближнє село.

— Скарг багато?

— Тільки подяки.

— Що за підприємство?

— Спиртозавод.

 * * *

Корисна порада: ніколи не розгортайте подарунок відразу, а дочекайтеся, поки гостi пiдуть. Якщо розгорнете його при гостях, то нікому з присутніх його вже не передарувати.

**

Твір дев’ятикласника з кримінального району на тему «Як я провів літо» допомогiг міліції розкрити відразу чотири «глухарi».

**

— Мадам, що б ви подумали про мене, якби я послав вам повітряний поцілунок?

— Що ви ледачий!

 * * *

 Зінаїда — жінка мрії будь-якого чоловіка! Кожен чоловік мріє, щоб у нього не було такої жінки, як Зінаїда.

 * * *

 Недавні дослідження виявили, що жінки, які мають зайву вагу, живуть довше, ніж чоловіки, якi звернули на це увагу.

 * * *

— Рабиновичу, за що ви потрапили до в’язниці?

— За хабар.

— А за що вас так швидко випустили?

— А як ви думаєте?

 * * *

 Образилася на чоловіка, вирішила з ним не розмовляти. Але щось мені підказує, що я його не налякала, а вселила в нього надію!

 * * *

 Приїжджає чоловiк до друга на дачу, сідають обідати:

— Тобі тарілку чисту чи миту?

— Чисту.

Поївши, каже:

— Миту я сам мив, а чиста — це кішка вилизала.

 


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.