АНЕКДОТИ №91

Ідуть два рядових в армії, один каже:
— Слухай, давай над прапорщиком пожартуємо!
— Досить, уже над деканом пожартували!

**

Посперечалися діти в школі, що найшвидше.

Таня каже:

— Найшвидше слово: сказав — i вже не повернеш!

Іванко каже:

— Найшвидше світло! Тільки вмикнув, а воно уже горить!

Вовочка у відповідь:

— У мене тут пронос був, так я ні слова не встиг сказати, ні світло включити.

 * * *

 80-річний старий, який уже багато років нічого не чує, йде до лора. Лiкар підбирає йому слуховий апарат, і той знову чує. Через місяць старий знову йде до лікаря на контроль.

Лікар:

— Напевно, ваша сім’я у захваті, що ви знову все чудово чуєте?

Старий:

— Я ще нічого їм не сказав, зате вже тричі довелося виправляти заповіт.

**

— Чула, ти розлучилася з хлопцем. Чому?
— А ти б змогла жити з людиною, яка курить, п’є, лається, та ще й б’ється?
— Звичайно, ні!
— Ось і вiн не зміг.

**

— Ви можете утримувати сім’ю? — запитує батько претендента на руку доньки.

— Ну звичайно! — відповідає претендент.

— Я дуже радий. Тільки майте на увазі — нас восьмеро чоловік!

* * *

Після чергової сварки Роза Львівна грізно сказала:

— Сьомо, збирай свої речі й iди звідси під три чорти!

Семен Маркович схопив, що потрапило під руку, і вислизнув за двері. І вже з балкона вона продовжує:

— І щоб ти все життя му­чився!

— Розо, я тебе не розумію: то ти мене гониш, то знову хочеш, щоб я повернувся!

* * *

Вовочка не розмовляв до п’яти років. І раптом за сніданком говорить:

— А чому мені в чай цукор не поклали?

Батьки зрадiли:

— А що ж ти раніше мовчав?

— А раніше клали.

**

Рекламники, хоч трохи подумайте, перш ніж запускати свої творіння в ефір. Ну що це таке: як у 50 виглядати на всі 100?

**

Маленький хлопчик загубився в універсамі й плаче. Його заспокоюють, кажуть, мама знайдеться, і радять:

— Треба було триматися за мамину спідницю.

— Я намагався, але не зміг дістати.

 

* * *

— На одному з підприємств стався аварійний скид і наполовину затопив ближнє село.

— Скарг багато?

— Тільки подяки.

— Що за підприємство?

— Спиртозавод.

 * * *

Корисна порада: ніколи не розгортайте подарунок відразу, а дочекайтеся, поки гостi пiдуть. Якщо розгорнете його при гостях, то нікому з присутніх його вже не передарувати.

**

Твір дев’ятикласника з кримінального району на тему «Як я провів літо» допомогiг міліції розкрити відразу чотири «глухарi».

**

— Мадам, що б ви подумали про мене, якби я послав вам повітряний поцілунок?

— Що ви ледачий!

 * * *

 Зінаїда — жінка мрії будь-якого чоловіка! Кожен чоловік мріє, щоб у нього не було такої жінки, як Зінаїда.

 * * *

 Недавні дослідження виявили, що жінки, які мають зайву вагу, живуть довше, ніж чоловіки, якi звернули на це увагу.

 * * *

— Рабиновичу, за що ви потрапили до в’язниці?

— За хабар.

— А за що вас так швидко випустили?

— А як ви думаєте?

 * * *

 Образилася на чоловіка, вирішила з ним не розмовляти. Але щось мені підказує, що я його не налякала, а вселила в нього надію!

 * * *

 Приїжджає чоловiк до друга на дачу, сідають обідати:

— Тобі тарілку чисту чи миту?

— Чисту.

Поївши, каже:

— Миту я сам мив, а чиста — це кішка вилизала.

 


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...