АНЕКДОТИ №91

Ідуть два рядових в армії, один каже:
— Слухай, давай над прапорщиком пожартуємо!
— Досить, уже над деканом пожартували!

**

Посперечалися діти в школі, що найшвидше.

Таня каже:

— Найшвидше слово: сказав — i вже не повернеш!

Іванко каже:

— Найшвидше світло! Тільки вмикнув, а воно уже горить!

Вовочка у відповідь:

— У мене тут пронос був, так я ні слова не встиг сказати, ні світло включити.

 * * *

 80-річний старий, який уже багато років нічого не чує, йде до лора. Лiкар підбирає йому слуховий апарат, і той знову чує. Через місяць старий знову йде до лікаря на контроль.

Лікар:

— Напевно, ваша сім’я у захваті, що ви знову все чудово чуєте?

Старий:

— Я ще нічого їм не сказав, зате вже тричі довелося виправляти заповіт.

**

— Чула, ти розлучилася з хлопцем. Чому?
— А ти б змогла жити з людиною, яка курить, п’є, лається, та ще й б’ється?
— Звичайно, ні!
— Ось і вiн не зміг.

**

— Ви можете утримувати сім’ю? — запитує батько претендента на руку доньки.

— Ну звичайно! — відповідає претендент.

— Я дуже радий. Тільки майте на увазі — нас восьмеро чоловік!

* * *

Після чергової сварки Роза Львівна грізно сказала:

— Сьомо, збирай свої речі й iди звідси під три чорти!

Семен Маркович схопив, що потрапило під руку, і вислизнув за двері. І вже з балкона вона продовжує:

— І щоб ти все життя му­чився!

— Розо, я тебе не розумію: то ти мене гониш, то знову хочеш, щоб я повернувся!

* * *

Вовочка не розмовляв до п’яти років. І раптом за сніданком говорить:

— А чому мені в чай цукор не поклали?

Батьки зрадiли:

— А що ж ти раніше мовчав?

— А раніше клали.

**

Рекламники, хоч трохи подумайте, перш ніж запускати свої творіння в ефір. Ну що це таке: як у 50 виглядати на всі 100?

**

Маленький хлопчик загубився в універсамі й плаче. Його заспокоюють, кажуть, мама знайдеться, і радять:

— Треба було триматися за мамину спідницю.

— Я намагався, але не зміг дістати.

 

* * *

— На одному з підприємств стався аварійний скид і наполовину затопив ближнє село.

— Скарг багато?

— Тільки подяки.

— Що за підприємство?

— Спиртозавод.

 * * *

Корисна порада: ніколи не розгортайте подарунок відразу, а дочекайтеся, поки гостi пiдуть. Якщо розгорнете його при гостях, то нікому з присутніх його вже не передарувати.

**

Твір дев’ятикласника з кримінального району на тему «Як я провів літо» допомогiг міліції розкрити відразу чотири «глухарi».

**

— Мадам, що б ви подумали про мене, якби я послав вам повітряний поцілунок?

— Що ви ледачий!

 * * *

 Зінаїда — жінка мрії будь-якого чоловіка! Кожен чоловік мріє, щоб у нього не було такої жінки, як Зінаїда.

 * * *

 Недавні дослідження виявили, що жінки, які мають зайву вагу, живуть довше, ніж чоловіки, якi звернули на це увагу.

 * * *

— Рабиновичу, за що ви потрапили до в’язниці?

— За хабар.

— А за що вас так швидко випустили?

— А як ви думаєте?

 * * *

 Образилася на чоловіка, вирішила з ним не розмовляти. Але щось мені підказує, що я його не налякала, а вселила в нього надію!

 * * *

 Приїжджає чоловiк до друга на дачу, сідають обідати:

— Тобі тарілку чисту чи миту?

— Чисту.

Поївши, каже:

— Миту я сам мив, а чиста — це кішка вилизала.

 


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.