«МОЛОЧНІ» БЕРЕГИ МІЛІЮТЬ, А КУРИ НЕСУТЬ «ЗОЛОТІ ЯЙЦЯ»

Такий час настав, що люди йдуть на ринок і прогулюються між рядами, як музеєм. “Експонатів” там — багато і різних. Як і продавців. А покупців все менше і менше…

Через що? Звісно, через  дорожнечу. Тільки в уряді натякнули, що мінімалку збільшать до трьох тисяч гривень, як продавці  зметикували і почали піднімати ціни — на борошно, олію, молочну продукцію, овочі-фрукти. Ненабагато — на гривню-дві. Зрозуміло, не літо надворі. Але ж коли вже зібрано весь урожай городини, її треба якомога швидше спекатися. Хіба не так? Для чого ставити відлякуючу ціну на буряк — 10 гривень за кілограм, і запитувати у покупця: “Вам задорого? Беріть за дев’ять”.Якщо вам задорого кілограм буряка на борщ, можете купити пучок щавлю за сім гривень. Але одного буде замало, для борщу треба зо три таких.

Зате редиску можна придбати за 5 гривень. Там, правда, лише десять штук у в’язанці, але на салатик вистачить. За п’ять гривень ще докупите три п’юрка зеленої цибульки і стільки ж кропу за таку саму ціну. Ну і що, що все парникове, — зате молоденьке.

У сезон квашення капусти білокачанну продають по п’ять гривень за кілограм. Докупити ще треба моркви — по 6−7 гривень. А якщо не хочете  мордуватися вдома зі шаткуванням, на капусняк можна придбати  вже готової. За одне горнятко беруть вісім гривень. Тиждень тому продавали по сім!

Суттєво подорожчала і цвітна капуста. За кілограм просять 18 гривень, за пекінську — по 15.

Любителям груш на базар бажано не йти, бо не кожен дозволить собі купити кілограм грушок за 35−40 гривень. Гранат у нас не росте, тому й ціна відповідна — 40 гривень за кілограм. Хурма ще дорожча — 50−55 гривень. Не наїсися зараз і винограду по 35−37 гривень за кілограм. Можна розраховувати хіба що на яблука за 10−12 гривень.

Не сподівайтеся, що у молочних рядах накупите молока-сметани. За дволітрову “баклашку” просять 25 гривень, за літр сметани — 60, за кілограм сиру — 35−40 гривень. За словами старшої жінки, яка продавала збирану сметану у півлітрових слоїках по 25 гривень, усе подорожчало через те, що більшість корів “при надії”. За три-чотири місяці перед народженням телятка її перестають доїти, щоб потім у корови було достатньо молока для вигодовування новонародженого.

Якщо з “молочкою” все зрозуміло, то ціна на яйця шокувала. Одне домашнє яйце на базарі коштує три, а подекуди й чотири гривні! Можу собі тільки уявити, скільки доведеться заплатити перед Різдвом, щоб купити з десяток яєць на пампушки… Інкубаторські яйця можна купити за 2,50−2,70, але з домашнім таке яйце порівняти важко.

У павільйоні, де продають м’ясо, ціни теж «кусаються». Полядвичка на відбивні – 75 гривень, задня шинка — 80 гривень за кілограм.  А от телятина набагато дорожча. Просять від 90 до 120 гривень за кілограм. Залежить від шматочка, який купуєте. Скажімо, шия дешевша, “яблучко” — дороге. Жовта курка, яку видають за домашню, коштує 75 гривень. Насправді, це фермерські кури. Їх годують спеціальними кормами, щоб “давали” жовтизну.  А на справжні домашні, які привозять на базар, страшно дивитися. “Сіняя птіца”, в якої стирчать ребра з усіх боків, ще й коштує 110 гривень. Складається враження, що вона сама пішки прийшла на базар…


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...