Добровольцям АТО надали статус учасника бойових дій

Парламент надав статус учасника бойових дій добровольцям і членам добровільних батальйонів та формувань, які беруть участь в АТО.  «За» таке рішення проголосували 274 депутати.

Однак право на статус учасника бойових дій отримають тільки ті бійці, добровольчі формування яких були включені до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Також законом розширено перелік тих, хто може претендувати на статус інвалідів війни. Тепер інвалідами війни повинні визнавати не тільки військових, які отримали інвалідність внаслідок участі в АТО, але і працівників підприємств, також волонтерів, які забезпечували її проведення, а також бійців добровольчих батальйонів.  Поряд з цим документ поширює дію закону про соціальний захист ветеранів війни на сім’ї загиблих в зоні АТО добровольців (які воювали як в легалізованих, так і нелегалізованих батальйонах), а також на сім’ї загиблих осіб, які добровільно забезпечували проведення АТО.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...