ЗИМА ДАСТЬ ДЖАЗУ!..

Джазова лихоманка захопила наше місто років так… надцять тому, і нині уже добрих кілька сотень меломанів міста не уявляють початку зими без джазових мотивів.

Цей рік — не виняток: перші грудневі сніжинки падатимуть у Тернополі під музику джазу. Фестиваль, який знає, як правильно «задати джазу» — «JazzBez» відбуватиметься 2-4 грудня  у Тернопільському драмтеатрі. І хоча, як гласить  майже «народна» мудрість, на джазовий смак товариш не всяк, все ж, серед різноманіття та розмаїття його стилів, течій і напрямків — джаз традиційний і авангардний, український і світовий, класичний і сучасний, елітарний і водночас  доступний — кожен обов’язково знайде щось, що полонить його серце і вуха…

Шістнадцятий «JazzBez» (у Тернополі одинадцятий) об’єднає довкола джазу Київ, Харків, Тернопіль, Ужгород, Луцьк, Рівне, Івано-Франківськ, Краматорськ та польські Перемишль, Люблін, Білосток, Вроцлав, Варшава і село Новиця, де народився український поет Богдан-Ігор Антонич.

Організатори “JazzBez” обіцяли привезти до файного міста джазових зірок із світовим ім’ям. І обіцянки своєї… дотрималися! Так, з високої ноти розпочнеться уже перший день фестивалю: 2 грудня для тернополян виступлять Іспанський джазмен зі світовим ім’ям Carlos López та колектив «Budniak Bakovsky Intermedium Quintet». Carlos López, пояснюють організатори дійства  – один із лідерів джазового руху Іспанії, віртуозний барабанщик, яскравий композитор, успішний продюсер та організатор найбільших іспанських джазових фестивалів. А «Budniak Bakovsky Intermedium Quintet» — це польсько-молдовсько-український квінтет, який заснований амбітними молодими музикантами. Їх музика — це сучасний джаз, що поєднує різні національні традиції. Ви вже в очікуванні джазу? Квитки ціною 80-120 гривень можна купувати уже нині.


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.