ЗИМА ДАСТЬ ДЖАЗУ!..

Джазова лихоманка захопила наше місто років так… надцять тому, і нині уже добрих кілька сотень меломанів міста не уявляють початку зими без джазових мотивів.

Цей рік — не виняток: перші грудневі сніжинки падатимуть у Тернополі під музику джазу. Фестиваль, який знає, як правильно «задати джазу» — «JazzBez» відбуватиметься 2-4 грудня  у Тернопільському драмтеатрі. І хоча, як гласить  майже «народна» мудрість, на джазовий смак товариш не всяк, все ж, серед різноманіття та розмаїття його стилів, течій і напрямків — джаз традиційний і авангардний, український і світовий, класичний і сучасний, елітарний і водночас  доступний — кожен обов’язково знайде щось, що полонить його серце і вуха…

Шістнадцятий «JazzBez» (у Тернополі одинадцятий) об’єднає довкола джазу Київ, Харків, Тернопіль, Ужгород, Луцьк, Рівне, Івано-Франківськ, Краматорськ та польські Перемишль, Люблін, Білосток, Вроцлав, Варшава і село Новиця, де народився український поет Богдан-Ігор Антонич.

Організатори “JazzBez” обіцяли привезти до файного міста джазових зірок із світовим ім’ям. І обіцянки своєї… дотрималися! Так, з високої ноти розпочнеться уже перший день фестивалю: 2 грудня для тернополян виступлять Іспанський джазмен зі світовим ім’ям Carlos López та колектив «Budniak Bakovsky Intermedium Quintet». Carlos López, пояснюють організатори дійства  – один із лідерів джазового руху Іспанії, віртуозний барабанщик, яскравий композитор, успішний продюсер та організатор найбільших іспанських джазових фестивалів. А «Budniak Bakovsky Intermedium Quintet» — це польсько-молдовсько-український квінтет, який заснований амбітними молодими музикантами. Їх музика — це сучасний джаз, що поєднує різні національні традиції. Ви вже в очікуванні джазу? Квитки ціною 80-120 гривень можна купувати уже нині.


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.