ТЕПЛІ «ВОЇНИ ЛІСУ»

І дорослі, і діти відтепер можуть переглянути новий мультфільм під назвою “Воїни лісу”.

Над створенням мультика працювали автор проекту Богдан Савлюк, оператор і режисер Мар’ян Николюк, виконавець саундтреку Тарас Житинський.

“Українських мультфільмів не так багато. А мультиків про вояків УПА взагалі немає, тобто це перший мультик про вояків УПА в Україні, – розповідає «Високому Замку» автор мультфільму Богдан Савлюк.-  Наріжним каменем сюжету є боротьба вояків УПА з московськими окупантами, які десятиліттями чинили терор в Україні, нищили голодом цілі села, відправляли наших людей в рабство до Сибіру, розстрілювали цвіт нації, грабували українські домівки, нав’язували нам свою ідеологію.

У сценарії я зробив наголос на масовому вирубуванні лісу. Ліс крадуть, впливаючи на флору і фауну, це уможливлює повені. Я хотів провести паралель: ті, хто краде ліс, ті “наші” не є кращими за москалів, які колись грабували наші села і домівки. Тому й виникла назва – “Воїни лісу”. Ліс був домівкою для вояків УПА, джерелом хоробрості і спротиву”.

У мультику можна почути назву загону “Лісові чорти”. Це назва пластового куреня, заснованого в 1926 році,  до якого свого часу входили Роман Шухевич, Богдан Гаврилишин і Тарас Крушельницький, автор пісні “Гей-гу, Гей-га”, яка і стала саундтреком мультфільму. У 26-річному віці сталінський режим стратив Тараса,  і у своєму мультфільмі автор хотів вшанувати цього юнака.

Звучить у мультику і слово “Путлєр”, це ім’я негативного персонажа.

Створювати “Теплі іграшки” (“теплі” – тому що приносять  позитивні емоції) Богдан Савлюк почав з квітня 2015 року. Першою світ побачила серія “Гуцули”. Пізніше з’явилися “Вояки УПА” та “Козаки”.

Кожна іграшка, заввишки 7−8 сантиметрів, має своє ім’я та історію. А в кожній колекції налічується 10 іграшок.

На сьогодні Богдан Савлюк завершує роботу над серією “Добровольці”, прототипами цих іграшок стали реальні люди, які пішли добровільно воювати у зону АТО.

Ще одна колекція існує тільки в одному екземплярі – “Небесна сотня”, створена на основі малюнка художника Юрка Журавля. Ці іграшки зберігаються в Івано-Франківському “Музеї Небесної сотні”.

Поки що не закінчена  і серія “Письменники”, автор уже створив фігурки Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Старицького, Григорія Сковороди.

Богдан Савлюк планує створити колекцію “Казкові супергерої”, персонажами якої стануть герої українських казок.


← Повернутися
06.11.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...