ТЕПЛІ «ВОЇНИ ЛІСУ»

І дорослі, і діти відтепер можуть переглянути новий мультфільм під назвою “Воїни лісу”.

Над створенням мультика працювали автор проекту Богдан Савлюк, оператор і режисер Мар’ян Николюк, виконавець саундтреку Тарас Житинський.

“Українських мультфільмів не так багато. А мультиків про вояків УПА взагалі немає, тобто це перший мультик про вояків УПА в Україні, – розповідає «Високому Замку» автор мультфільму Богдан Савлюк.-  Наріжним каменем сюжету є боротьба вояків УПА з московськими окупантами, які десятиліттями чинили терор в Україні, нищили голодом цілі села, відправляли наших людей в рабство до Сибіру, розстрілювали цвіт нації, грабували українські домівки, нав’язували нам свою ідеологію.

У сценарії я зробив наголос на масовому вирубуванні лісу. Ліс крадуть, впливаючи на флору і фауну, це уможливлює повені. Я хотів провести паралель: ті, хто краде ліс, ті “наші” не є кращими за москалів, які колись грабували наші села і домівки. Тому й виникла назва – “Воїни лісу”. Ліс був домівкою для вояків УПА, джерелом хоробрості і спротиву”.

У мультику можна почути назву загону “Лісові чорти”. Це назва пластового куреня, заснованого в 1926 році,  до якого свого часу входили Роман Шухевич, Богдан Гаврилишин і Тарас Крушельницький, автор пісні “Гей-гу, Гей-га”, яка і стала саундтреком мультфільму. У 26-річному віці сталінський режим стратив Тараса,  і у своєму мультфільмі автор хотів вшанувати цього юнака.

Звучить у мультику і слово “Путлєр”, це ім’я негативного персонажа.

Створювати “Теплі іграшки” (“теплі” – тому що приносять  позитивні емоції) Богдан Савлюк почав з квітня 2015 року. Першою світ побачила серія “Гуцули”. Пізніше з’явилися “Вояки УПА” та “Козаки”.

Кожна іграшка, заввишки 7−8 сантиметрів, має своє ім’я та історію. А в кожній колекції налічується 10 іграшок.

На сьогодні Богдан Савлюк завершує роботу над серією “Добровольці”, прототипами цих іграшок стали реальні люди, які пішли добровільно воювати у зону АТО.

Ще одна колекція існує тільки в одному екземплярі – “Небесна сотня”, створена на основі малюнка художника Юрка Журавля. Ці іграшки зберігаються в Івано-Франківському “Музеї Небесної сотні”.

Поки що не закінчена  і серія “Письменники”, автор уже створив фігурки Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Старицького, Григорія Сковороди.

Богдан Савлюк планує створити колекцію “Казкові супергерої”, персонажами якої стануть герої українських казок.


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...