ТЕРНОПОЛЯНИ ЗМОЖУТЬ ХВАЛИТИ ЧИ СКАРЖИТИСЬ НА ЛІКАРІВ ОН-ЛАЙН

 4 листопада, у Тернополі медики та IT-спеціалісти підписали меморандум щодо впровадження у місцевих лікарнях оцінки якості надання медичних послуг он-лайн.

Паперові заяви та книги скарг-пропозицій, які використовують  у медичних закладах, тернопільські програмісти пропонують покласти на полицю поруч із іншими реліктами минулого. Вважають, їхню функцію можуть цілком виконувати більш сучасні засоби.

 «Останнім часом, коли система велика і в ній працює багато людей, то керівництво закладу не знає, що відбувається з самого низу і відбувається неякісне надання послуг. Це масова ситуація. Книга скарг-пропозицій зараз практично не працює. Молодь не сприймає її як інструмент. Тому ми вирішили створити систему управління оцінки якості послуг», - засновник IT-компанії «Yaware» Руслан Cавчишин.

Замість традиційних заяв ІТ-фахівці пропонують запровадити в усіх медичних закладах Тернополя три способи того, як пацієнти можуть поскаржитись на обслуговування - SMS-повідомлення на короткий номер, сканування QR-коду та телефонний дзвінок, який прийматиме робот. Зазначають, їх кількість можна змінювати і підлаштовувати під потреби тієї чи іншої лікарні.

У результаті, переконують, цей інструмент дозволить у найкоротші терміни дізнаватись про ситуацію по окремих лікарях, відділеннях, управліннях і по медичних закладах загалом. Також він покращить комунікацію між пацієнтами та установами охорони здоров’я міста.

 «Проблеми, які сьогодні турбують пацієнтів і медиків, неможливо вирішити без введення новітніх технологій у роботу лікарень», - каже начальник міського відділу охорони здоров’я та медичного забезпечення Ростислав Левчук.

Новинку у міську галузь охорони здоров’я намагались ввести ще два роки тому, зізнаються програмісти, однак тоді зробити це не вдалось. Терміни початку її роботи не називають і сьогодні.


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...