ЗБАРАЗЬКИЙ ЗАМОК – З ОНОВЛЕНИМИ ЗАЛАМИ

3 листопада в Збаразькому замку відкрили 10 оновлених залів, а на відкриття запросили міністра соцполітики Павла Розенка.

Участь в урочистостях узяло керівництво Тернопільської області та районів. На реконструкцію десяти залів витратили близько десяти мільйонів гривень. Найбільш знаковим стало відтворення Білого камінного залу, нижньої та верхньої аркових галерей, верхнього та нижнього вестибюлів, панської вітальні та дзеркального залу.

Наразі завершуються роботи з освітлення та замощення подвір’я Замкового палацу, що буде більше відповідати історичному періоду забудови палацу.

За словами голови Тернопільської ОДА Степана Барни, в області збереглося 34 оборонних споруди, тому буде проведено цілий ряд заходів з їх відродження і відбудови. Наголосив він і на тому, що 2017-ий рік буде роком відродження культурної спадщини, а тому в обласному бюджеті планують закласти кошти для реставрації інших замків. Пріоритетною буде робота над під’їдзними шляхами до культурних пам’яток.


Повернутися
06.11.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.