ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №89

Гугл стверджує, що про вбивство "Мотороли" в Інтернеті говорять майже у десять разів частіше за смерть відомого економіста, до слова, уродженця Тернопілля - Богдана Гаврилишина. Якщо жарти про двохсоту модель «мотороли» та ліфт-герой плавно переросли в обурення з велелюдного похорону терориста у дусі «кращих» брєжнєвських традицій і «рвали» інтеренет на клапті добрий тиждень по події «ікс», то відхід Метра у     соцмережах на жаль, просто не помітили...

Це і є відповідь на запитання, чому ми так живемо, чому ми обираємо на виборах тих, кого обираємо, чому партачів серед нас на порядки більше, аніж перфекціоністів.

Може, й правий публіцист Генадій Друзенко, який з гіркотою зазначає, що для більшості одновимірний покидьок "моторола" разів в десять цікавіший за багатогранного, складного та вимогливого інтелектуала Богдана Гаврилишина. Схоже, більшість  потай чи свідомо вірять в прості рецепти на кшталт "замочити в ліфті" чи "взяв автомат - і за рік став з автомийника народним героєм". І вітчизняні ЗМІ над цим сумним результатом неабияк попрацювали...

А прості розв'язки - примарні. Між розкрученим медійним персонажем і «селф-мейдівським» інтелектуалом – десятиріччя кропіткої щоденної праці. Між членом організованого злочинного угрупування та членом Римського клубу - відстань, яку можна замірити хіба що у світлових роках.

Треба нам вичавлювати з себе моторолу і плекати в собі Богдана Гаврилишина. Бо переплутавши їх місцями, ми прирікаємо себе на аутсайдерство та маргінес.


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.