Гарант - Герою

Порошенко повечеряв у тернопільського бійця і нагородив його орденом

Нещодавно, 2 квітня, під час робочої поїздки у Тернопіль Президент України  Петро Порошенко відвідав пораненого у зоні проведення АТО артилериста капітана Дмитра Мерзлікіна.

Глава держави навідався до домівки офіцера та особисто нагородив його орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня за мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Також Президент повечеряв разом із Дмитром, його дружиною та маленькою донькою. «Ви, пані Жанно, маєте всі підстави пишатися вашим чоловіком, — звернувся Петро Порошенко до дружини Дмитра Мерзлікіна, —  це і є справжній український герой і для мене є велика честь і гордість нагороджувати таких воїнів, які так боронять Батьківщину», - заявив він.

31-річний капітан Дмитро Мерзлікін брав участь у АТО з червня 2014 року. Зарекомендував себе сміливим бійцем.  Отримав важкі поранення під Зеленопіллям Луганської області. У ніч на 11 липня він у складі підрозділу батальйонно-тактичної групи, прикриваючи державний кордон України, потрапив під вогонь реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» з боку Російської Федерації.

Пораненому бійцю було проведено більше сорока різних операцій. Попри те, що військовий й до цього часу пересувається на милицях, його не було «списано» в запас з лав Збройних Сил України, а переведено служити у Тернопільський обласний військовий комісаріат на посаду старшого офіцера відділу обліково-мобілізаційної роботи.

 
 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...