АНЕКДОТИ №89

Ходиш по музеях сучасного мистецтва, і душа радіє — виявляється, я в дитинстві не так уже й погано малював!

**

— Ізю, а що ти приймаєш при безсонні?

— Склянку вина кожні дві години.

— І після цього засинаєш?

— Ні, так веселіше не спати.

* * *

Лежать голодні студенти в гуртожитку і мріють:

— Ех, зараз би м’яса.

— А може, свиню заведемо?

— Та ти що: бруд, сморід.

— Та нічого, може, звикне.

* * *

— Що таке контрастний душ?

— Це коли ви виходите з сауни, а вас зустрічають її чоловік і твоя дружина!

* * *

— Любий, чому ти до весілля називав мене «сонечком», а тепер — тільки «зайчиком»?

— Просто до весілля ти висвітлювала мені шлях у майбутнє, а зараз постійно вимагаєш «капусту».

 


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.