ЯК ПІДГОТУВАТИ ЛЬОХ ДО ЗИМИ

Щоб вирощений тяжкою працею врожай після зими виглядав, як щойно зібраний, беремося до обробки погреба

Перевірений засіб – вапно

Волога, шкідливі грибки й бактерії повністю не зникнуть, але їхній вплив можна значно знизити. Тому в серпні, перед закладанням картоплі, селяни віддавна білять стіни розчином гашеного вапна (2 л вапна та 1 кг мідного купоросу на відро води), а потім на кілька днів прочиняють двері, щоб льох добре провітрився.

Для знищення шкідників підземелля знезаражують парами, що виділяються від гасіння вапна: 2-3 кг негашеного вапна заливають відром води і швидко виходять із погреба, щільно зачинивши двері чи ляду. Приміщення дезінфікується дві доби. Процедуру проводять двічі-тричі з тижневою перервою. Окрім того, коренеплоди – картоплю, буряки, моркву – можна пересипати невеликою кількістю сухого гашеного вапна, так само для підсушування й знезараження.

 

Висушити стіни

Вапнування підсушує повітря. Однак цього недостатньо, якщо підземелля занадто вогке. За таких умов на стінках і стелі конденсуються крапельки води, що потім скапують на городину. Щоб знизити вологість, по кутах льоху ставлять коробки з 2-3 кг кухонної солі. Вона вбирає стільки ж вологи, скільки важить сама. Вологу сіль потім можна просушити на сонці або ж прогріти на пательні. Добре вбирає вологу й деревне вугілля, яке так само розкладають у коробки. Можна влаштувати й ватру: тліючі вуглинки у відрі добре просушать і знезаразять льох.

 

Пліснява не любить оцту

Дерев’яні полиці за зиму розмокають, стаючи доброю поживою для грибків і плісняви. Дошки вимивають милом і содою, потім кілька днів висушують на сонці. А щоб пліснява знову не обсіла дошки за кілька наступних місяців, їх обробляють розчином 2-3% купоросу, наносять валиком або розпилювачем. Розпилення із садового обприскувача дозволить упоратися значно швидше, ще й обробити важкодоступні закутки. Із обприскувача можна побілити й стелю.

Утім, якщо пліснява знову з’явиться серед зими,  розчиніть склянку 9-процентного оцту на літр води й обприскуйте сумішшю полиці та стіни. Оцет, може, і не вбиває грибок, але на кислому він не росте. Після такого кроплення в погребі кілька місяців чисто.  

 

Смерть слимакам!

 

Валентин Кравченко з міста Кам’янка Черкаської області протруює погріб жовтою сіркою.

– В аптеках донедавна продавалася жовта сірка в порошку, пачки по 5 грамів. Багато в кого залишилася ще з радянських часів. Після прибирання й побілки я розсипаю на папірець той порошок й підпалюю скраю. Одразу виходжу з погреба, доки не почала плавитися сірка, бо від їдучого диму можна задихнутися. Витяжку та щілини в дверях треба щільно заткнути клоччям.

Нині можна купити сірчані димові шашки, від 14 грн за упаковку. Засіб ефективний проти бактеріальних інфекцій, плісняви, грибків, комах і кліщів, і застосовують його не лише в льохах, а й оранжереях, теплицях. Слимаки, які розкошують усю зиму в льосі, ласуючи городиною та солодкими патьоками на банках варення, теж гинуть від сірчаного диму. Їдкий запах надовго віднаджує мишей і пацюків, запевнили телефоном консультанти інтернет-магазину zasoby.com.ua. Вони радять звертати увагу на концентрацію: 300 г сірчаної шашки розраховані на приміщення об’ємом до 10 куб. м. Якщо воно більше, треба збільшити дозування. Перед прокурюванням всі металеві предмети – засуви, дверні ручки, стояки полиць – щедро вкривають мастилом, щоб вберегти від корозії їдким димом. Провітрювати льох треба кілька днів, до вивітрювання їдкого запаху, і тільки тоді можна заходити в приміщення.

 


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…