ЯК ПІДГОТУВАТИ ЛЬОХ ДО ЗИМИ

Щоб вирощений тяжкою працею врожай після зими виглядав, як щойно зібраний, беремося до обробки погреба

Перевірений засіб – вапно

Волога, шкідливі грибки й бактерії повністю не зникнуть, але їхній вплив можна значно знизити. Тому в серпні, перед закладанням картоплі, селяни віддавна білять стіни розчином гашеного вапна (2 л вапна та 1 кг мідного купоросу на відро води), а потім на кілька днів прочиняють двері, щоб льох добре провітрився.

Для знищення шкідників підземелля знезаражують парами, що виділяються від гасіння вапна: 2-3 кг негашеного вапна заливають відром води і швидко виходять із погреба, щільно зачинивши двері чи ляду. Приміщення дезінфікується дві доби. Процедуру проводять двічі-тричі з тижневою перервою. Окрім того, коренеплоди – картоплю, буряки, моркву – можна пересипати невеликою кількістю сухого гашеного вапна, так само для підсушування й знезараження.

 

Висушити стіни

Вапнування підсушує повітря. Однак цього недостатньо, якщо підземелля занадто вогке. За таких умов на стінках і стелі конденсуються крапельки води, що потім скапують на городину. Щоб знизити вологість, по кутах льоху ставлять коробки з 2-3 кг кухонної солі. Вона вбирає стільки ж вологи, скільки важить сама. Вологу сіль потім можна просушити на сонці або ж прогріти на пательні. Добре вбирає вологу й деревне вугілля, яке так само розкладають у коробки. Можна влаштувати й ватру: тліючі вуглинки у відрі добре просушать і знезаразять льох.

 

Пліснява не любить оцту

Дерев’яні полиці за зиму розмокають, стаючи доброю поживою для грибків і плісняви. Дошки вимивають милом і содою, потім кілька днів висушують на сонці. А щоб пліснява знову не обсіла дошки за кілька наступних місяців, їх обробляють розчином 2-3% купоросу, наносять валиком або розпилювачем. Розпилення із садового обприскувача дозволить упоратися значно швидше, ще й обробити важкодоступні закутки. Із обприскувача можна побілити й стелю.

Утім, якщо пліснява знову з’явиться серед зими,  розчиніть склянку 9-процентного оцту на літр води й обприскуйте сумішшю полиці та стіни. Оцет, може, і не вбиває грибок, але на кислому він не росте. Після такого кроплення в погребі кілька місяців чисто.  

 

Смерть слимакам!

 

Валентин Кравченко з міста Кам’янка Черкаської області протруює погріб жовтою сіркою.

– В аптеках донедавна продавалася жовта сірка в порошку, пачки по 5 грамів. Багато в кого залишилася ще з радянських часів. Після прибирання й побілки я розсипаю на папірець той порошок й підпалюю скраю. Одразу виходжу з погреба, доки не почала плавитися сірка, бо від їдучого диму можна задихнутися. Витяжку та щілини в дверях треба щільно заткнути клоччям.

Нині можна купити сірчані димові шашки, від 14 грн за упаковку. Засіб ефективний проти бактеріальних інфекцій, плісняви, грибків, комах і кліщів, і застосовують його не лише в льохах, а й оранжереях, теплицях. Слимаки, які розкошують усю зиму в льосі, ласуючи городиною та солодкими патьоками на банках варення, теж гинуть від сірчаного диму. Їдкий запах надовго віднаджує мишей і пацюків, запевнили телефоном консультанти інтернет-магазину zasoby.com.ua. Вони радять звертати увагу на концентрацію: 300 г сірчаної шашки розраховані на приміщення об’ємом до 10 куб. м. Якщо воно більше, треба збільшити дозування. Перед прокурюванням всі металеві предмети – засуви, дверні ручки, стояки полиць – щедро вкривають мастилом, щоб вберегти від корозії їдким димом. Провітрювати льох треба кілька днів, до вивітрювання їдкого запаху, і тільки тоді можна заходити в приміщення.

 


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...