ЕНЕРГЕТИЧНО НЕЗАЛЕЖНА ГРОМАДА – ІНВЕСТИЦІЯ В МАЙБУТНЄ

У п’ятницю, 21 жовтня, у Тернополі в приміщенні Тернопільського регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, представники Громадянської мережі ОПОРА провели інформаційну зустріч на тему «Від особистої енергоефективності до енергетичної незалежності громади».

При зростанні ціни на енергоресурси та зменшенні викопних ресурсів не замислюватися над тим, як зробити помешкання енергоощадним та комфортним для проживання, просто неможливо.

Місцевий координатор житлово-комунальних та енергетичних програм громадянської мережі ОПОРА Андрій Мартишко розповів присутнім про те, як правильно заощаджувати ресурси у себе вдома. А саме:

    Замінити лампи розжарювання на енергоощадні.

    Замінити вікна та двері на енергозберігаючі.

    Утеплити стіни та горища.

    Встановити засоби обліку води, газу та тепла тощо.

«Для того, щоб заходи з енергоефективності дали результат, потрібно проводити комплексну термомодернізацію будинку. І починати потрібно, насамперед, з енергоаудиту. Так ви будете знати, звідки йдуть тепловтрати і що потрібно модернізувати. А вже далі, крок за кроком, утеплювати своє приміщення. В іншому випадку всі старання можуть бути марними», – наголосив представник ОПОРИ.

Не залишилося поза увагою і питання теплих кредитів та програм місцевого співфінансування. Адже для багатьох присутніх утеплення є дуже актуальним, проте вони не знають, де взяти кошти.

Наостанок усі бажаючі отримали брошури та буклети, виготовлені за підтримки Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні».


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...