«ОДЯГНІТЬ» ХАТУ В ОЧЕРЕТЯНУ ШУБУ!

Щоб очерет тримав тепло, діаметр снопиків має бути не менше 60 см

У жовтні ще не пізно подбати про утеплення будинку. Не забудьте також про приміщення для тварин. Адже худоба, як і люди, хворіє на застуди. А це не тільки додаткова ветеринарія, а й зниження приросту у свиней і надоїв у корів. Кури, які перезимували за комфортної температури, почнуть нестися на кілька тижнів раніше. Отже, поки не прийшли морози, покваптеся зайнятися утепленням.

У тому, що очерет не тільки гріє, а й захищає будівлю від руйнації, створює затишок на подвір’ї, переконався Анатолій Гайдук із села Городище на Рівненщині. Чоловік утеплив очеретяними снопиками не тільки хлів, а й хату, криницю й навіть туалет на вулиці.

– У мене взимку так промерзали стіни, що на них із середини з’являвся іній, – розповідає господар. – Тоді я задумався про утеплення й згадав наш народний спосіб – утеплення кукурудзинням. Але воно за зиму псується, і вигляд не надто ошатний. Спробував очерет, і тепер навіть ізсередини цокольного поверху будинку робив очеретяні шпалери. Розмірковую, як зробити очеретяну стелю. Вона має стати гідною альтернативою підвісної французької.

Очерет пан Анатолій жне серпом на озері. В’яже з нього снопики, а з них формує метрові панелі. Ними й обкладає стіни. Очерет перев’язує капроновим шпагатом. Оце й усі витрати.

– Очерет не гниє, майже не горить. Він легкий. За день так нагрівається на сонці, що аж теплий і віддає тепло в стіни, не пропускає холод. Заготовляти його можна будь-коли, але найкраще після Різдва, в морозну погоду. Він тоді сухий, якісний і може стояти 50 і більше років, – радить практичний господар.

Хату обклав очеретяними панелями по вікна. Ними також можна встелити горище. Тепле повітря піднімається вгору, тому важливо, щоб стеля була утеплена. На горищі можна розстелити й пір’я, сіно. Але головне, щоб вони не торкалися лежаків і комину, бо можуть зайнятися від вогню.

Льох чи погріб добре утеплити листям, яке насипають на поверхню якомога товстішим шаром. Можна й соломою, але в ній миші легко звивають кубла. До того ж листя дерев більшої площини, ніж соломина, і щільніше вкривають. Найкраще дубове, бо в ньому багато дубильних і антибактеріальних сполук.

Для худоби головне, щоб не було протягів. Тепла вони собі надихають. Але велике вікно чи кватирку вдень треба відкривати, щоб в хліві не збиралася волога. Тому його не заклеюють, а от двері краще оббити зсередини повстю. Підійдуть також старий палас, килим. Тими самими матеріалами можна оббити й собачу буду. Для пса не менш важливо, щоб усередині не було протягів і була щільна суха підлога. Будку краще поставити в затишному місці, але щоб собака міг бачити двір через дірку своєї хати. Узимку добре класти в будку те ж листя чи солому.

 

Зима забирає тепло через вікна

– Втрати тепла після утеплення даху й фундаменту зменшуються втричі, – каже архітектор із Києва Іван Пономаренко. – Сучасний метод утеплення даху – мінеральна вата в рулонах або листах. Нею можна утеплювати й стіни. Але зовні їх треба обшивати вентильованим фасадом – дошками, дерев’яною вагонкою або алюмінієвими панелями. Між обшивкою й мінеральною ватою має бути прошарок повітря.

 

Щоб утеплити фундамент, роблять відмосток завширшки 70 см навколо фундаменту. Заглиблюють на 10 сантиметрів. На ґрунт кладуть полістирол і заливають цементом. А щоб не пустити тепло через вікна, найкраще поміняти їх на щільні, з енергозберігаючим склом. Якщо ж немає такої можливості, то принаймні зсередини обклеїти папером, а зовні оббити прозорою плівкою. У будинку буде менше світла, але збережеться тепло. Щоб це було ефективно, оббивати потрібно в теплу суху погоду. Тоді скло під плівкою не буде промерзати. Вікна через велику площину найбільше вихолоджують приміщення.

Тепло великою мірою залежить від якості грубки. Якщо вона погано прогрівається, зараз ще можна встигнути її переробити.


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...