ЗАГИБЛОМУ ВОЇНОВІ З ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ПРИСВОЇЛИ ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Герой України молодшому лейтенанту командиру взводу управління гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 51 окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Володимиру Гарматію посмертно.

З 16 червня 2014 року молодший лейтенант Гарматій брав участь у антитерористичній операції. Під час виконання завдань молодший лейтенант особисто очолював групу планування вогневого ураження противника. Проведена під його керівництвом робота дозволила створити дієву систему вогневого ураження противника та забезпечити надійний захист підрозділів від раптового нападу противника як в базових таборах, так і на блокпостах, та ефективне знищення живої сили та техніки незаконних збройних формувань під час бойових зіткнень.

Молодший лейтенант Гарматій брав активну участь у практичних заходах з організації системи вогню блокпостів. Під час керівництва підлеглими в умовах бойової обстановки офіцер проявив сміливість, виваженість та наполегливість, що сприяло підтриманню належного морально-психологічного стану особового складу. Вміле поєднання ним розумної ініціативи та бездоганної виконавчої дисципліни дозволили вчасно та якісно виконати завдання з вогневого ураження противника.

25 липня 2014 року в ході виконання бойового завдання молодший лейтенант Гарматій не зрадив державі і не відступив разом із 41 товаришем по службі на територію Російської Федерації. Під час бою офіцер загинув.

Нагороду сина отримала з рук Президента мати Героя Оксана Гарматій.


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...