«Бомбовий» винахід!

Тернопільська школярка Оксана Мурдза, учениця Малої Академії Наук, винайшла снаряд-ракету для знищення безпілотників. Ворожих, звісно.

Відмінність Оксаниного винаходу від тих боєприпасів, котрі використовуються нині в тому, що її снаряд знищує безпілотник навіть тоді, коли вибухає поруч з літальним апаратом, або й на відстані 200 м від нього. Тобто у безпілотника не лишається жодного шансу вціліти.

Свій винахід Оксана презентувала на виставці “Топ 10 винаходів для бійців АТО” у Малій Академії Наук. Цікаво, наскільки швидко ним зацікавиться наше Міністерство Оборони?

  Оксана Мурдза увійшла у ТОР-10 кращих дитячих винаходів для бійців у зоні АТО. Як й інша уродженка Тернопілля — учениця Кривченьської школи Юлія Синюта, котра розробила захисний елемент для військової техніки.

Рейтинг склала Мала академія наук, де займаються обдаровані школярі України. Серед винаходів: безпілотні літальні апарати, система захисту від диму, додаткова броня і навіть бомба. Усе діти розробили самостійно. Деякі винаходи — ще на макетах, а дещо вже застосовують бійці на передовій. Із десяти найкращих винаходів — сім розробили дівчата. Двоє – з Тернопілля. Така ось у нас на Тернопільщині “слабка половина”! Хіба можна перемогти країну, в якій такі талановиті діти?

 
 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...